Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Рецензія на оповідання И. А. Буніна "Ворон"

Random Images

Енциклопедією любовних драм можна назвати “Темні алеї” - книгу оповідань про любов, створену в роки другої світової війни ( 1937-1944). У роки тяжких випробувань, у роки жорстокості й страждань, які приніс людству фашизм, Бунін нагадував людям про любов, про самому прекрасному, значному й високому, що є в житті. Письменник показує нам не тільки світлі, але й темні сторони любові, що символізує й саму назву збірника. Оповідання “Ворон”... Головні герої: батько, син, восьмирічна сестра Лиля й бідна дівчина, дочка одного із дрібних підлеглих батька...

Ні, зовсім не бідна... Вона стільки багатства привнесла в казенну квартиру видного чиновника. “ Точне сонце засяяло раптом у нашої раніше настільки мертвій квартирі,- всю її опромінювало присутність юної, легконогої дівчини”, - відзначає парубок (син), що прибув на канікули

Та й батько за обідами невпізнанний став, замість важкого, похмурого, мовчазного, холодно-жорстокого, грубо-чорноволосого, большеносого, доконаного ворона, став жартувати, посміхатися побачивши за обідом люб'язної Олени Миколаївни. Молода ж дівчина була нескінченно щаслива тим, що так добре влаштувалася негайно після гімназії, появою в будинку однолітка. Незабаром молоді люди полюбили, один одного й не було, не єдиного дня без щогодинних зустрічей те у вітальні, то в залі, то в коридорі, навіть у кабінеті батька - цих коротких зустрічей і одчайдушно-довгих, ненаситних і вже нестерпних у своїй нерозв'язності поцілунків... Батько, природно, взаємний потяг сина й служниці відчув

Він теж закоханий у цей худенький, білявий скарб. Він уже натякав за обідом, що Леночке досить би йшло до особи плаття чорного атласу із зубчастим, стоячим коміром, унизаним дрібними брильянтами... або шубка темно-синього оксамиту й венеціанський берет. А синові в той же час пророкував позбавлення спадщини. І впрямь “ворон”.

Що отут скажеш? Трагічний натяк... Але в молодості люблячої ніщо не перешкода. Про це свідчить жагуче визнання Олени Миколаївни: “Боже мій, коли ж це скінчиться! Скажи ж, нарешті, йому, що ти любиш мене, що однаково ніщо у світі не розлучить нас”. “Я пригорнув її всю до себе, потягнув до дивана,- чи міг я що-небудь міркувати, пам'ятати в ту мінуту?” Але на порозі кабінету стояв батько й дивився на палкі закоханих

Радуватися б треба щастю сина! Так не отут-те був. Терміновий виклик у кабінет і висилка в село по етапі з попередженням: “Бачити її до від'їзду ніяк не сподівайся. Всі, люб'язний мій, іди”.

Довелося підкоритися волі батька... А любов? Усяка теперішня любов - велике щастя, навіть якщо вона завершується розлукою. Парубок не опустився, а восени надійшов у Петербург у міністерство закордонних справ і написав батькові, що назавжди відмовляється не тільки від його спадщини, але й від усякої допомоги. Здавалося б, от і щастю настав час відбутися

Наш герой розумний, незалежний, любимо - так от батько рідний перешкода: у фраку, сутулячись, вороном із чарівною молоденькою дружиною, на шейку в неї вогнем блискав рубіновий хрестик... і в плаття з яскраво-червоного оксамиту... Поцупив, як чорний ворон видобуток, батько щастя в сина, та й у молоденької Олени Миколаївни. От вони “темні”, похмурі й жорстокі бунинские алеї. Тепер так про любов не пишуться

У сучасних книгах, по телевізорі, у кіно все примитивно, грубо. І ніякої любові, ніякого щасливого завмирання серць... Читаючи Буніна, усвідомлюєш, що навіть нещасна любов є найбільше щастя

Адже щасливий же наш герой, побачивши її, свою любов, у партері Маріїнського театру...

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить