Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Життєвий і творчий шлях Івана Олексійовича Буніна 1870-1953

Random Images

Бунін - найбільший майстер російської реалістичної прози й видатний поет початку XX століття. Його літературна діяльність почалася наприкінці 80-х років XIX сторіччя. У своїх перших оповіданнях (“Кастрюк”, “На чужій стороні”, “На хуторі” і іншихмолодий письменник малює безвихідну вбогість селянства. В 90-х роках Бунін знайомиться із Чеховим, Горьким

У ці роки він намагається сполучити у своїй творчості реалістичні традиції з новими прийомами й принципами композиції, близькими до імпресіонізму (розмита фабула, створення музичного, ритмічного малюнка). Так в оповіданні “Антоновські яблука” показані зовні не зв'язані епізоди життя гаснучого патріархально-дворянського побуту, пофарбованого ліричним смутком і жалем. Однак тут не тільки туга за запустілими “дворянським гніздам”. На сторінках добутку виникають гарні картини, овіяні почуттям любові до батьківщини, затверджується щастя злиття людини сприродой.

Але соціальні проблеми як і раніше не відпускають Буніна. От перед нами колишній миколаївський солдат Мелитон (“Мелитон”), якого прогнали батогами “крізь лад”, В оповіданнях “Руда”, “Епітафія”, “Нова дорога” встають картини голоду, убогості й руйнування села. В 1911-1913 роках Бунін усе ширше охоплює різні сторони російської дійсності. У своїх добутках цього років він піднімає наступні теми: виродження дворянства (“Суходіл”, “Останнє побачення”), потворність міщанського побуту (“Гарне життя”, “Чаша життя”), тему любові, що часто буває пагубної (“Гнат”, “При дорозі”).

У великому циклі оповідань про селянство (“Веселий двір”, “Будні”, “Жертва” і іншіписьменник продовжує “сільську” тему. У повісті “Суходіл” рішуче переглядається традиція поетизації садибного життя, преклоніння перед красою гаснучих “дворянських гнізд”. Ідея кревного єднання помісного дворянства й народу тут сполучається з думкою автора про відповідальність панів за долі селян, про їхню страшну провину перед ними

Протест проти фальшивої буржуазної моралі звучить в оповіданнях “Брати”, “Пан із Сан-Франциско”. У першому добутку, написаному Буніним після поїздки на Цейлон, дані образи жорстокого, пересиченого англійця й молодого тубільця-рикші, закоханого в дівчину-тубілку. Фінал трагичен: дівчина попадає в будинок терпимості, герой кінчає життя самогубством. Колонізатори, говорить читачам автор, несуть із собою руйнування й смерть. В оповіданні “Пан із Сан-Франциско” письменник не дає ім'я героєві

Американський мільйонер, все життя проведший у погоні за прибутком, на схилі віку разом із дружиною й дочкою їде в Європу на “Атлантиді”, розкішному пароплаві того років. Він самовпевнений і заздалегідь смакує ті насолоди, які можуть бути куплені за гроші. Але все ничтожно перед смертю. У готелі на Капрі раптово він умирає. Його труп у старому ящику з-під содової відправляють назад на пароплав. Бунін показав, що пан із Сан-Франциско, цей “нова людина зі старим серцем”, - один з тих, хто збивав свій стан, ідучи по трупах інших людей

Так, тепер він і йому подібні п'ють дорогі лікери й курять дорогі гаванські сигари. Своєрідним символом фальші їхнього існування автор показав закохану пару, на яку любувалися пасажири. І “тільки один капітан корабля знав, що це “найняті закохані”, за гроші граючі в любов для ситої публіки. І тут контраст життя богатих і бедних. Образи останніх овіяні теплотою й любов'ю. Це й коридорний Луиджи, і човняр Лоренцо, і горці-волинщики, що протистоять аморальному й брехливому миру ситих

Після 1917 року Бунін виявився в еміграції. У Парижу він пише цикл оповідань “Темні алеї”. Особливо привабливі в цих оповіданнях жіночі образи. Любов, затверджує автор, - найвище щастя, але й вона буває недовговічна й неміцна, самотня й гіркої (“Холодна осінь”, “Париж”, “На чужині”). Роман “Життя Арсеньєва” написаний на автобіографічному матеріалі

У ньому порушені теми батьківщини, природи, любові, життя й смерті. Автор часом поетизує минуле монархічної Росії. Мені здається, Бунін близький Чехову. Іван Олексійович був чудовим новелістом, майстром деталі, чудовим пейзажистом. На відміну від Куприна, він не прагнув до острозанимательним сюжетів, його творчість відрізняє глибокий ліризм

Визнаний майстер прози, Бунін був і видатним поетом. От образ осіни (вірш “Листопад”), “тихою вдовою” вступающей у лісові хороми: Ліс, точно терем писаний, Ліловий, золотий, багряний, Веселої пестрою юрбою Коштує над светлою галявиною. Особливо мені подобаються вірші Буніна “Джордано Бруно”, “Пустище”, “Орач”, “Косовиця”, “На Плющихе”, “Пісня” і інші. Крім того, Бунін був чудовим перекладачем (“Каїн” і “ Манф-Ред” Байрона, “Кримські сонети” Міцкевича, “Пісня про Гайавате” Лонгфелло й інші). Для нас важлива висока поетична культура Буніна, його володіння скарбами російської мови, високий ліризм його художніх образів, досконалість форм його добутків

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить