Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Ліризм прози И. А. Буніна на прикладі од-ного з оповідань "Сни Чанга"

Random Images

И. А. Бунін є типовим представником письменників рубежу століть. Бунін - фаталіст, його добуткам властивий пафос трагічності й скептицизму

Його творчість перегукується" з концепцією модерністів про трагічність людської пристрасті, і на перший план у Буніна виходить звертання до вічних тем любові, смерті й природи. Про Буніна давно й міцно затвердилася думка як про одному з найбільших стилістів у російській літературі. У його творчості яскраво виявилися й невловима художня точність і воля, і образна пам'ять, і знання народної мови, і чудова зображальність, і словесна чуттєвість. Всі ці риси властиві не тільки його поезії, але й прозі

У передреволюційне десятиліття на перший план у творчості Івана Буніна вийшла саме проза, що увібрала в себе органічно властивому таланту письменника ліризм. Це час створення таких шедеврів, як оповідання "Брати", "Пан із Сан-Франциско", "Сни Чанга". Історики літератури вважають, що ці добутки стилістично й мировоззренчески тісно зв'язані між собою, становлячи разом своєрідну художньо-філософську трилогію. Оповідання "Сни Чанга" був написаний в 1916 році. Уже сам початок добутку (" чиНе однаково, про кого говорити? Заслуговує того кожний з живучих на землі"навіяно буддійськими мотивами, адже що в цих словах, як не відсилання до ланцюжка народжень і смертей, у яку утягнене будь-яка жива істота - від мурахи до людини?

И от уже читач із перших рядків внутрішньо готовий до перемежениям сьогодення й спогадів в оповіданні. А сюжет добутку такий. Під час плавання капітан одного з російських судів купив у старого китайця рудого щеняти з розумними чорними очами. Чанг (так кликали собакупід час довгої подорожі стає єдиним слухачем хазяїна. Капітан розповідає про те, який він щаслива людина, адже в нього в Одесі є квартира, кохана дружина й дочка

Потім усе в його житті валить, тому що капітан розуміє, що дружина, до якої він прагне всією душею, його не любить. Без мрії, без надії на майбутнє, без любові ця людина перетворюється в гіркого п'яницю й зрештою вмирає. Головними героями добутку є капітан і його вірний пес Чанг.

Цікаво спостерігати за змінами, що відбуваються з капітаном протягом життя, спостерігати за тим, як міняється його подання про щастя. Під час плавання на кораблі він говорить: "А як же чудова життя, Боже мій, як чудова!" Тоді капітан любив, він був весь у цій любові й тому щасливо. "Було колись дві правди на світі, що постійно поміняли один одного: перша - та, що життя несказанно прекрасне, а інша - що життя мислиме лише для божевільних".

Тепер, після втрати любові, після розчарування, у капітана залишається тільки одна правда, остання. Життя здається йому нудним зимовим днем у брудному шинку. А люди... "Немає в них ні Бога, ні совісті, ні розумної мети існування, ні любові, ні дружби, ні чесності, - немає навіть простої жалості". Внутрішні зміни впливають і на зовнішній образ героя

На початку оповідання ми бачимо щасливого капітана, "розмитого й виголеного, благоухающего свіжістю одеколону, з піднятими по-німецькому вусами, із сяючим поглядом зірких світлих очей, у всім тугому й білосніжному" Потім він з'являється перед нами брудним п'яницею, що живе на мерзенному горищі. Як порівняння автором приводиться горище його друга-художника, тільки що обретшего правду життя. У капітана - бруд, холод, убога некрасива обстановка, у художника - чистота, тепло, затишно, стародавні меблі. Все це зроблено для того, щоб протиставити ці дві правди й показати, як усвідомлення тої або інший впливає на зовнішній образ людини

Достаток використовуваних у добутку деталей створює необхідну для читача емоційне фарбування й обстановку. Із цією же метою була створена двоїста композиція оповідання. Чітко проглядаються дві паралелі

Одна - сьогоднішній мир, у якому немає щастя, інша - щасливі спогади. Але як же відбувається повідомлення між ними? Відповідь проста: саме для цього й знадобився образ собаки

Чанг є тією ниткою, що з'єднує реальну дійсність із минулим через його сни. Чанг - єдиний в оповіданні, хто має ім'я. Художник не просто безимянен, але й безмовна Жінка й зовсім виявлена з якихось книжкових туманів: чудова "у своїй мармуровій красі" Чанга Бунін наділяє почуттям "безпочаткового й нескінченного миру, що не доступний Смерті", тобто відчуттям дійсності - невимовної третьої правди. Капітана поглинає смерть, Чанг же не втрачає свого китайського ім'я й залишається в хиткому тепер, тому що він, по Буніну, треба безмовно "сокровеннейшим велінням Тао, як треба їм яка-небудь морська тварина." Спробуємо розібратися у філософській проблематиці добутку. У чому сенс життя?

чиМожливо людське щастя? У зв'язку із цими питаннями в оповіданні з'являється образ "далеких роботящих людей" (німцівНа прикладі їхнього способу життя письменник розповідає про можливі шляхи людського щастя. Праця, щоб жити й розмножуватися, не пізнавши при цьому повноти життя. Втіленням є ці самі "роботящі люди". Нескінченна любов, який навряд чи варто присвячувати себе, тому що завжди існує можливість зради

Втілення - образ капітана Шлях вічної спраги пошуку, у якому, втім, по Буніну, теж щастя немає В чому ж воно? Може бути, у вдячності й вірності? Цю ідею несе в собі образ собаки

Через реальні непривабливі факти життя пробивається собачий-собачу-собаче-собача-по^-собачі вірна пам'ять, ког-"так у душі був мир, коли капітан і пес були щасливі. Таким чином, оповідання "Сни Чанга" є насамперед філософським добутком рубежу століть. У ньому розглядаються такі вічні теми, як любов і смерть, говориться про зибкости щастя, побудованого тільки на любові, і вічності щастя, заснованого на вірності й вдячності. На мою думку, оповідання Буніна дуже актуальний і сьогодні.

Проблеми, порушені в добутку, знайшли живий відгук у моїй душі, змусили задуматися про сенс життя. Адже покоління, до якого я належу, живе під час перехідного періоду історії, коли людям властиво підводити підсумки й думати про майбутнє. Допоможе бути, читання цього добутку розвіє наш внутрішній підсвідомий страх перед ним. Адже є на світі вічні/істини, не піддані ніякому впливу й ніякій змінам

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить