Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Образ Російського села в прозі Буніна

Random Images

Російське село... Як багато письменників і поетів зачіпали у своїй творчості цю тему. Для мене російське село асоціюється насамперед з ім'ям Буніна і його "Антоновськими яблуками". Саме в цьому бунинском добутком яскраво й барвисто представлений образ села, що асоціюється з "раннім, свіжим, тихим ранком".

Думки автора постійно повертають його до минулого, у якому залишився "великий, весь золотий, підсохлий і поріділий сад" з "кленовими алеями", де можна насолодитися "тонким ароматом опалого листя й заходом антонівських яблук, заходом меду й осінньої свіжості..." Перечитуючи бунинское добуток, мимоволі дивуєшся тій красі слова, з якої письменник говорить про ніч у селі, коли "чорне небо креслять огнистими смужками падаючі зірки. Довго дивишся в його темно - синю глибину, переповнену сузір'ями, поки не попливе земля під ногами. Тоді стрепенешся й, ховаючи руки в рукави, швидко побіжиш по алеї до будинку... Як холодно, росисте і як добре жити на світі!" При всій дивній конкретності своїх спостережень Бунін прагнув, тим часом, запам'ятати узагальнений образ Росії. Кожному з нас із дитинства урізається на згадку що-небудь таке, що потім на все життя залишається образом батьківщини

Саме це знайоме всім почуття й передав письменник в оповіданні "Антоновські яблука". Буніну запам'яталися радісні особи восени, коли в селі всього вдосталь. Мужик, з гулом ссипающий у міри й діжки яблука, "їсть їх із соковитим тріском одне за одним".

Чисто сільські замальовки, ким уже тільки ні зображені, у Буніна виглядають якось по^-особливому. Часто такий колорит створюється завдяки несподіваним асоціаціям. Він помітив, що жито, що поспіває, має "матово^-сріблистий" колір; біла від паморозі трава райдужно сіяє й так далі. А як дивно описує Бунін сільських жителів! "Старі й баби жили у Висілках дуже подовгу - перша ознака багатого села, - і були весь високий і білі як лунь... Під стать старим минулого й палаци у Висілках: цегельні, строєні ще дідами". Добротність, статок, неповторний уклад старовини - от вона, російське село Буніна

Воістину, надзвичайно привабливе життя мужика! Як добре косити, молотити, спати на гумне, полювати. Ще сучасники Буніна називали письменника співаком осіни й сумуй, і із цим неможливо не погодитися

У його оповіданнях відчуваються ледь уловимі нотки непоясненого легкого й світлого суму. Напевно, це ностальгія по минулому, по старій Росії: "Запах антонівських яблук зникає з поміщицьких садиб. Ці дні були так недавно, а меж тим мені здається, що з тих пор пройшло чи ледве не ціле сторіччя...

Наступає царство дрібнопомісних, збіднілих до жебрання. Але гарна й це злидарська дрібно помісне життя"! У зображенні села Бунін продовжував традиції Миколи Успенського, якого так високо цінував Чернишевський за "нещадну" правдивість. Ще Горький у свій час указував, що за Буніним є особлива, ніким ще не замічена правда про російське життя: "Вилучіть Буніна з російської літератури, і вона потьмяніє, щось втратив від своєї прославленої чесності й високої художності". Ця тверда чесність як не можна краще відчувається в оповіданні "Село".

Тут Бунін просто потрясає читачів безрадісністю картин народного життя, постановкою серйозних питань про долю Росії, що вирує й кипить, особливо після революції 1905 року, непримиренними протиріччями. "Так глибоко, так історично село не брав...", - писав Горький самому авторові. В оповіданні "Село" Бунін описує побут російського мужика з непривабливої, виворітної точки зору, з гіркотою говорить про вікову народну сірість і руйнування. І по-своєму закономірним, хоч і не дуже льстящим самолюбством героїв, ставати висновок письменника: "Нещасний народ! Що з його запитувати"!

У цьому випадку песимізм Буніна не був наклепом на народ. Ця гірка правда повинна була відкрити людям ока, змусити їх задуматися: "Що ж буде далі? Куди ти несешся, Русь"? Образ російського села, створений у цьому оповіданні, різко відрізняється від того, що ми бачимо в "Антоновських яблуках". Від Виселок немов і сліду не залишилося. Напевно, це пов'язане з тим, що "Село було написано значно пізніше "Антоновських яблук", де Бунін відбив образ села як відблиск світлих спогадів дитячого і юнацького років. І мені близька саме таке село, де живуть старі-довгожителі, де весело й галасливо справляють престольні свята й де так упоительно пахне антонівськими яблуками!

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить