Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Поетичне слово И. А. Буніна

Random Images

Поезія Івана Олексійовича Буніна, одного з найбільш видатних майстрів літератури XX століття, являє приклад руху російської лірики до освоєння нових художніх стилів. Для творчості Івана Буніна характерно те, що він ніколи не поривав внутрішніх зв'язків з Росією, жив і затворів з любов'ю до неї. Дитинство і юність Буніна пройшли на природі, що позначилося на формуванні в майбутньому поеті й прозаїку творчих якостей. Першою публікацією Буніна був вірш "Над могилою Надсона", що перейнято співчуттям кпоету-демократу.

Юнацька творчість Івана Олексійовича втілилося в книзі віршів, що вийшла в 1897 році в Орлі. Хоча в цьому збірнику ще проявляється недосвідченість двадцятилітнього поета, однак уже видно, як чуйно він розкрив тему російської природи. Отчого ти сумно, вечірнє небо? Чи тому, що жаль мені землі, Що мрячно синіє безкрає море И ховається сонце вдалині? У збірниках И. А. Буніна "Під відкритим небом" (1898), "Вірші й оповідання" (1900), "Полеві квіти", "Листопад" (1901видний поступовий перехід поета до зрілої творчості

Надзвичайно чуйний до краси природи, Бунін умів бачити деталі російського пейзажу, шукав цілісного відчуття краси землі: Угорі йде холодний шум, Унизу молчанье увяданья... Вся молодість моя - Скитанья Так радість самотніх дум. Сумний щиросердечний настрій ліричного героя надає образам природи у віршах відчуття незатишності, спустошеності: "молодий змерзлий чорнозем", "нагая степ пустелею віє". Приблизно із середини 90-х років у творчості Буніна наростає "зоряна тема".

Для поета зірки - це втілення "предвечной краси й правди неземний", вони протиставляються "заблудшей землі". Одне тільки зоряне небо, Один небозвід нерухомий, Спокійний і милостивий, далекий Усьому, що так похмуро під ним. Поет зумів зв'язати воєдино образ природи й батьківщини

И в окремих віршах він різко й мужньо говорить про рідну країну - жебрачці, голодної, але улюбленої. Якщо на рубежі століття для бунинской поезії найбільш характерна пейзажна лірика, то після першої російської революції Бунін усе більше звертається до лірики філософської: Я людина: як Бог, я приречений Пізнати тугу всіх країн і всіх часів. ("Собака", 1909Життя для Буніна - подорож у спогадах. Він прагне прочитати й розгадати таємні закони націй, які, на його думку, вічні. Легенди, переказу, притчі, частівки - народна мудрість - заповнюють сторінки оповідань і повістей, стають віршами

Земне життя, існування природи й людини сприймаються поетом як частина дії, що розвертається в просторах Всесвіту: И мерхнуть тінь, і рушив місяць, У своє бліде світло, як у дим, занурена, И здається, от-от і я зрозумію Незриме - Идущее в димі Від тих земель, від тих предвечних країн, Де гробовий чорніє океан. Привертає увагу й любовну лірику И. А. Буніна. У ній автор уникає нарочито гарних фраз: Я к їй увійшов в опівнічну годину. Вона спала, - Місяць сіяв У її вікно, - И ковдри Світився спущений атлас

Вона лежала на спині, Нагие роздвоївши грудей,- И тихо, як вода в посудині, Стояло життя її в сні. Інтимна лірика И. А. Буніна трагедийна, у ній звучить протест проти недосконалості миру. Поезія Й.

А. Буніна є прекрасною енциклопедією російської природи, інтимного й філософського життя. У нових умовах XX століття він не тільки продовжує теми "золотого століття" російської поезії (Фет, Тютчев), але й активно розвиває їх. Тому, я думаю, поезія Й.

А. Буніна буде жити доти, поки живо Росію із красою її природи

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить