Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Тема любові у творчості Буніна

Random Images

В еміграції, куди Бунін виїхав після відомих Жовтневих подій, за роки самітності й повільного забвенья в його творчості з'являються добутки на теми любові, смерті й людській пам'яті. Утвору цього циклу, відзначені незвичайною поетизацією людського почуття, розкрили чудесне дарування письменника, його здатність проникати в самі глибини серця з їх незвіданими й непізнаними законами. Для Буніна щира любов те саме що вічна краса природи, а справді прекрасно тільки природне, ненадумане почуття. Бунін не приховує, що піднесена любов приносить не тільки радість, але найчастіше таїть у собі борошна розчарування й смерть. В одному з листів він сам пояснював, чому антитеза любові й смерті так часто звучить у його творчості, і не просто пояснював, а переконливо доводив: “Невже ви ще не знаєте, що любов і смерть зв'язані нерозривно.

Щораз, коли я переживав любовну катастрофу, а їх, цих любовних катастроф, було чимало в моєму житті, вірніше, майже кожна моя любов була катастрофою, я був близький до самогубства”. Подібну історію трагичной любові Бунін повідав у невеликому оповіданні “Сонячний удар”. Випадкове знайомство на пароплаві, звичайна дорожня пригода, скороминуща зустріч, що закінчилася трагедією для його учасників. “Ніколи, нічого навіть схожого на те, що трапилося, із мною не було та й не буде більше.

На мене точне затьмарення знайшло. Або, вірніше, ми обоє одержали щось начебто сонячного удару”,- зізнається героїня оповідання, “маленька безіменна жінка, так і не назвала свого ім'я”. Але цей удар поки ще не торкнувся героя. Провівши свою знайому й безтурботно повернувшись у готель, поручик раптом відчув, що серце його “стислося незрозумілою ніжністю” при спогаді про неї. Коли ж він зрозумів, що втратив її навіки, “він відчув такий біль і таку непотрібність всього свого подальшого життя без її, що його охопив жах розпачу”. Уражений, немов ударом, цією несподіваною любов'ю, поручик готовий умерти, аби тільки повернути цю жінку. “Він, не замислюючись, умер би завтра, якби можна було яким-небудь чудом повернути неї провести з нею ще один, нинішній день,- провести тільки потім, щоб висловити їй і чим-небудь довести, переконати, як він болісно й захоплено любить її...

” В оповіданні “Сонячний удар” письменник розвиває свою філософію любові. Якщо в добутках, написаних колись, любов трагедийна (“Сни Чанга”тому, що вона не розділена, самотня, то тут її трагедійність саме в тім, що вона взаємна й занадто прекрасна для того, щоб протривати. Обрив зустрічі закономірний і неминучий. Більше того, обоє люблячих знають, що якщо їхня зустріч протриває й життя з'єднаються, то чудо, осяяння, “сонячний удар”, що вразив їх, зникне

У своїй книзі “Звільнення Толстого” Бунін привів слова великого російського письменника, ніколи сказані йому, юнакові: “Щастя в житті ні, є тільки блискавиці його,- цінуєте їх, живете ними”. Такими “блискавицями” щастя, що опромінюють життя людини, Бунін уважає любов. “Любов не розуміє смерті. Любов є життя”,- виписує Бунін слова Лева Толстого з “Війни й миру”, і ці слова можуть служити епіграфом, наскрізною темою й камертоном “Темних алей”.

Цикл оповідань, що склали книгу “Темні алеї” (1943, 1946- свого роду єдину в російській літературі, де все - про любов, з'явився центральною подією у творчості Буніна останнього років. Цю книгу воістину можна назвати енциклопедією любові. Всілякі моменти й відтінки почуттів займають письменника; він удивляється, вслухується, угадує, намагається уявити всю гаму складних відносин героя й героїні. Все досліджує письменник, ваблений прагненням осягти загадкову природу людини. Але в першу чергу й головним чином його, звичайно, залучає справжня земна любов, що, як він уважає, виявляє собою злиття, нерозривність “землі” і “неба”, якийсь абсолют любові, гармонію її двох протилежних початків,- гармонію, що постійно шукають, але не завжди знаходять всі щирі поети миру... Така любов не придумана людьми, вона зустрічається, і, може бути, не настільки вже рідко. Вона - величезне щастя, але щастя недовге, порию - миттєве, саме як блискавиця: спалахнуло й зникло

(Тому про подружні пари в бунинских оповіданнях взагалі, як правило, мовлення немає.У книзі “Темні алеї” любов недовговічна. І чим вона сильніше, незвичніше, тим скоріше призначено їй обірватися. Але ця блискавиця щастя може освітити всю пам'ять і життя людини. Збірник оповідань “Темні алеї” склали тридцять вісім новел, і за кожною з них коштує своя трагедія високого почуття. Героїні оповідань: Руся, Антигонів, Натали й багато хто інші - дають подання про розмаїтість жіночих типів. Любов робить їхнє життя значної, але не тільки тому, чтонаполняет її радістю й щастям, а насамперед - від неминучості власної загибелі

Хоча практично у всіх оповіданнях збірника “Темні алеї” любов трагична, Бунін затверджує, що всяка любов - велике щастя, навіть якщо вона завершується розлукою, загибеллю або смертю. Але це прозріння, просвітління приходить до них занадто пізно, як, наприклад, до головного героя оповідання “Натали”. У цьому творі Бунін повідав історію любові студента Віталія Мещерского, до дівчини, юній красуні Натали Станкевич, до якої випробовує искреннее й піднесене почуття, а до іншої. Соні,- “жагучий тілесний захват”.

И те й інше здається йому любов'ю. Але любити відразу двох - неможливо. Фізичний потяг до Соні швидко проходить, більша, теперішня любов до Натали залишається на все життя. Змучений цим безвихідним почуттям. Мещерский незабаром “звик до того стану душевнохворої людини, яким потай був, і зовні жив

як всі”. Лише на коротку мить героям було подаровано справжнє щастя любові, але автор завершив ідилічний сполучник передчасною смертю героїні. " Майстерність письменника в оповіданнях “Темних алей” досягло надзвичайної віртуозності й виразності. Точно, відверто й докладно малює Бунін інтимні людські відносини, однак завжди на тій невловимій грані, де високе мистецтво ні на йоту не знижується навіть до натяків на натуралізм. Але це “чудо” досягається ценою великих творчих борошн, як, втім, і всі, написаним Буніним. Так. на заході своїх днів, зробив російський художник свій самотній подвиг...

А його книга “Темні алеї” стала тією невід'ємною частиною росіянці й світовій літературі, що, поки живі люди на Землі, варіює на різні лади “Пісня Пісень” людського серця

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить