Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Три правди в оповіданні И. А. Буніна "Сни Чанга"

Random Images

Прочитавши це оповідання, хтось може поставити запитання: “Навіщо Бунін пише про життя Чанга й капітана, його хазяїна?” Начебто передбачаючи це питання, письменник дає відповідь на нього вже в перших рядках: “ чиНе однаково, про кого говорити? Заслуговує цього кожний з живших на землі”. Оповідання “Сни Чанга” написаний в 1916 році, коли вік письменника наближався до сорока. До цього часу Бунін встиг стільки пережити, перечути, прочитати й побачити, що цього вистачило б на кілька життів. Він не утомлювався від нових життєвих вражень, від зустрічей і подорожей. Його тягли мудрість століть, краса миру, досягнення людської культури. Особливо сильний вплив зробило на письменника подорож на острів Цейлон і читання книг про навчання Будди

Безсумнівно, це наклало відбиток і на бунинскую прозу того періоду. У ній сполучаються ліричні, філософські мотиви й у той же час відчуваються трагічні, темні й жагучі нотки. Людина - це загадка, - переконаний письменник, - а характер його осягти неможливо”.

От перед нами головні герої оповідання - капітан і його вірний друг Чанг. Шість років вони були нерозлучні, ділили горе й радість. Зараз вони переживають не кращі - часи: “За шість років Чанг із капітаном стали старими, хоча капітанові ще й сорока ні, і доля їх грубо перемінилася. По морях вони вже не плавають - живуть “на березі” ...у вузькій і досить похмурій вулиці, на горищі п'ятиповерхового будинку... Потовк у Чанга з капітаном низький, кімната більша й холодна. У ній завжди, крім того, сутінно: два вікна, пробиті в похилій стіні-даху, невеликі й круглі, нагадують корабельні

Між вікнами коштує щось начебто комода, а в стіни ліворуч старе залізне ліжко - от і все оздоблення цього нудного житла...” Убогість, злиденність, болісні спогади про минуле, існування на грані між сном і дійсністю - така тепер життя капітана й Чанга. І не дивно, що капітан щиро переконаний у тім, що існує лише одна правда на світі - зла й низька. “Ти подивися навкруги, - говорить він, - ти тільки згадай всіх ті, що щодня бачимо ми з тобою в пивний, у кав'ярні, на вулиці! Друг мій, я бачив всю земну кулю - життя скрізь така! Все це неправда й дурниця, чим нібито живуть люди: немає в них ні Бога, ні совісті, ні розумної мети існування, ні любові, ні дружби, ні чесності, - немає навіть простої жалості. Життя - нудний, зимовий день у брудному шинку, не більше...

” Його життєвим переконанням стала “правда єврея Іова, правда мудреця з невідомого плем'я, екклезиаста”: “Помни, людина, з юності твоєї ті важкі дні й роки, про яких ти будеш говорити: немає мені задоволення в них!” Однак у минулому було місце й іншій правді в житті капітана. Просто тоді він був щасливий

“Він знову став розповідати Чангу про те, що...є в нього, у капітана, по-перше, квартира, по-друге, красуня дружина й, по-третє, чудесна дочка, і що він, капітан, все-таки дуже щаслива людина”. Здавалося, увесь світ йому подвластен, а любов робить цей мир чарівним, яскравим, чудовим. Однак і в цей час відвідують капітана думки про даремність усього земного, про неміцність людського щастя, про Шляху всегосущего, “якому не повинне противитися ніщо суще”. У кожної людини своя доля, свій життєвий шлях, згорнути з якого небезпечно та й неможливо. Чи не тому так зложилося життя капітана, що він спробував змінити свій Шлях?

“Уж дуже я жадібний до щастя й вуж дуже часто збиваюся”, - говорить він. Капітан - людина, душа якого обпалена любов'ю. Сила його почуття так велика, що увесь світ для нього втілився в улюбленій жінці. Капітана самого лякає це - хіба можна любити так сильно? Чи можна вірити в любов або це обман?

Адже закоханого ніхто не здатний переконати в тім, що улюблений їм людина може не випробовувати відповідного почуття. Так і живе капітан, переживаючи те захват і радість любові, те мучачись тривогою й підозрами: “Не буде, Чанг, любити нас із тобою ця жінка! Є, брат, жіночі душі, які вічно нудяться якоюсь сумною спрагою любові і які від цього від самого ніколи й нікого не люблять”. Ревнощі й сумніви зробили свою справу. Подальше життя капітана перетворилося в ланцюг катастроф і трагедій. Отут і пияцтво, і загибель пароплава по його провині, і постріл у дружину. Нарешті він опинився на дні життя - без засобів, без гарного житла, а поруч тільки його вірний друг, рудий пес Чанг.

Так капітан і вмирає - розчарований, потерпілий поразка в сутичці з життям, щиро переконаний, що миром править зло. Це його правда. Здавалося б, все понятно - існують у світі дві правди. Одна затверджує, що скрізь панують несправедливість, підлість і обман

Відповідно до іншої - життя прекрасне й дивна. Однак саме Чангу було призначено довідатися третю правду. Ту саму, котра пройшла повз його друга капітана. Ця правда - Любов. Але не та любов, що обпалила душу капітана, зіпсувала його життя. У цій новій Любові немає місця сумнівам і обдурюся

Осяяння наступає в той момент, коли після смерті капітана самотній і всіма забутий Чанг знаходить нового друга й хазяїна-художника: “...і ока їх, повні зліз, зустрічаються в такій любові один одному, що вся істота Чанга беззвучно кричить усьому світу: ах, ні, немає - є на землі ще якась, мені невідома, третя правда!” Важко визначити словами, що таке ця третя правда. Але разом з кошлатим мудрецем Чангом ми почуваємо, що у світі повинна панувати тільки вона. Можливо, ми ніколи до кінця не зрозуміємо неї, але з її приходом підуть із життя горе, негоди, жорстокість і неправда. “У світі цьому повинна бути тільки одна правда, - третя, - а яка вона - про те знає той останній Хазяїн, до якого вже незабаром повинен вернутися й Чанг”.

Цю думку И. А. Бунін підтвердив такими словами: “Як ні смутно в цьому незрозумілому світі, але він все-таки прекрасний...”

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить