Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

"Росія, що ми втратили" у добутках И. А. Буніна

Random Images

Через всю творчість И. А. Буніна проходить мотив туги за минулим, що йде. Письменник говорить про руйнування дворянства, що було хоронителем і творцем культури. Цей мотив знаходить своє ліричне вираження в таких добутках, як оповідання “Антоновські яблука” і повість “Суходіл”. В “Антоновських яблуках” Бунін згадує добрий старий час, коли дворянство переживало ідилічну пору свого існування; у повісті “Суходіл” він зі смутком відтворить хронікові ніколи знатного роду дворян Хрущевих.

“Багато хто з одноплемінників наших, як і ми, знатні й древни родом. Імена наші поминають хроніки: предки наші були й стольниками, і воєводами, і “мужиками іменитими”, найближчими сподвижниками, навіть родичами царів. І називайся вони лицарями, народися ми на захід, як би твердо говорили ми про їх, як довго ще трималися б!

Не міг би нащадок лицарів сказати, що за піввіку майже зникло з особи землі цілий стан, що стільки виродилося, збожеволіло, наклало руки на себе або було вбито, спилося, опустилося й просто втратилося десь безцільно й безплідно!” Такі міркування про долю дворянства заповнюють “Суходіл”. Це виродження яскраво з'являється на сторінках повести Буніна, що показує, як подрібнював ніколи знатний рід. Його останні представники “співіснують” між собою, як павуки в банку: доходить іноді до того, що вони хапаються за ножі й рушниці. І проте персонаж, від імені якого ведеться оповідання, доходить висновку, що мужики й дворяни міцно пов'язані із суходольской садибою. В останньому нащадку дворянського роду Хрущевих він убачає “суходольскую мужицьку силу”. “А все-таки ми на ділі - мужики

Говорять, що становили й становимо ми якийсь особливий стан. А чи не простіше справа? Були на Русі мужики богатие, були мужики злиденні, величали одних господишками, а інших холопами - от і різниця вся”. Особливості світогляду Буніна дають можливість зрозуміти його поезію в роки революції й громадянської війни. У розпал революційного руху Бунін їде за границю

Він багато подорожує. Але думками він був зі своєю рідною землею. Поступово природа Росії ставала для Буніна тією цілющою й доброчинною силою, що дає людині все: радість, мудрість, красу, відчуття безмежності, розмаїтості й цілісності миру, відчуття свого єднання зі своїми націями, зі своїм народом. Бунін превосходно почуває й майстерно зображує повсякденне життя

Для його прози характерна проста композиція, відсутність гострої інтриги, різко виражених зав'язок і розв'язок. Оповідання звичайно ведеться в епічно спокійних тонах, висновки не підказуються читачеві, а випливають природно, як результат зображуваного. Автор описує дрібні подробиці обстановки, портрета, пейзажу. От характерна бунинская картина з оповідання “Подторжье”: “За возами йдуть прив'язані до них коні й корови

На ногах корів теж блищить низьке сонце, корови йдуть повільно, з женскою незручністю. Молоді кобилки й жеребчики, коли їх об'їжджаєш клуса, красиво й гнівно гарячаться, шарахаються. І пахне й кінським гноєм, і коровами, дьогтем, і сіном, яким набиті тележние задки, більше ж усього - містом і ярмарковим станом, що вже розкинувся на величезному вигоні перед монастирем. Там, на цьому вигоні, біліють балагани, димлять зібрані на швидку руку похідні грубки, набралася чимала кількість худобини й возів з піднятими голоблями, розставлених, однак, ще досить просторо...” Бунін відтворює живий народний колорит мовлення. В оповіданнях про селянство, особливо в повісті “Село”, воно яскраво передає своєрідність говору селян середньої смуги. Особливо яскраво передані складні сторони життя не високоінтелектуальних, утворених героїв, здатних глибоко мислити, а самих звичайних, простих людей, Якими є як головні герої - Тихін і Кузьма Красови, Молода й Денис Сірий, так і численні другорядні, епізодичні особи

Достаток персонажів представляє ту разноликую багатомільйонну народну Русь, про долю якої так засмучується И. А. Бунін. У таких добутках, як “Антоновські яблука”, “Суходіл”, “Життя Арсеньєва”, на перший план висувається ліричний настрій, зв'язане в Буніна з ідеалізацією безповоротно збіглого, що надає елегійний тон зображуваному. Російський характер...

Основи душі й поводження людини... Важкі, до кінця не пізнані таємниці російського буття досліджує Бунін у більшості своїх добутків, тому, видимо, і хвилюють нас сьогодні його міркування над джерелами національного характеру

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить