Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Моє відношення до поезії В. Брюсова

Random Images

Мені здається, що поезія Валерія Брюсова коштує якось особняком від основного потоку “срібного століття”. І сам він як особистість різко відрізняється від сучасних йому поетів. Він весь міський, кубообразний, твердий, з хитринкою, дуже вольова людина. Цей вигляд виник у мене після прочитання мемуарів про нього й різні літературознавчі статті, де його ім'я так чи інакше фігурувало. Його не любили, як О. Мандельштама, Вяч.

Іванова, И. Жителя півночі або Е. Бальмонта. У ньому, видимо, не було певної особистої чарівності. Як, втім, немає чарівності в міському пейзажі. Я впевнена, що на будь-який, нехай навіть найкрасивіше місто ніхто не гляне з таким розчуленням, як на сільський пейзаж. Такий напрямок його творчості був підготовлений сімейними традиціями

Виховували Брюсова, як він згадував, “у принципах матеріалізму й атеїзму”. Особливо почитавшимися в сім'ї літераторами були Н. А. Некрасов і Д. И. Писарєв. З дитинства Брюсову прищеплювалися інтерес до природничих наук, незалежність суджень, віра у велике призначення людини-творця

Такі початки виховання позначилися на всім подальшому життєвому й творчому шляху Брюсова. Основою поетичної практики й теоретичних поглядів молодого Брюсова на мистецтво стали індивідуалізм і суб'єктивізм. У той період він уважав, що в поезії й мистецтві на першому місці сама особистість художника, а все інше - тільки форма. Іншою темою Брюсова стала тема міста, що пройшла через всю творчість поета. Продовжуючи й поєднуючи різнорідні традиції (Достоєвського, Некрасова, Верлена, Бодлера й Верхарна), Брюсов став, по суті, першим росіянином поетом-урбаністом XX століття, що отразили узагальнений образ новітнього капіталістичного міста

Спочатку він шукає в міських лабіринтах красу, називає місто “обміркованим чудом”, любується “буйством” людських збіговисьок і “священним сутінком” вулиць. Але при всій своїй урбаністичній натурі Брюсов зображував місто трагічним простором, де здійснюють темні й непристойні справи людей: убивства, розпуста, революції й т.д. Вірші Брюсова перегукувалися з віршами сверхурбаниста Маяковського

Брюсов намагається пророкувати падіння й руйнування міст як порочного простору, але в нього це виходить гірше, ніж у Маяковського або, наприклад, у Блоку. Протест проти бездушшя міської цивілізації приводив Брюсова до роздумів про природу, що оздоравливают початків якої поет не визнавав у своїй ранній творчості. Тепер він шукає в природі втрачену сучасною людиною цілісність і гармонійність буття. Але слід зазначити, що його “природні” вірші значно уступають його урбаністичній ліриці

З великою художньою силою миру розчиненої в місті вульгарності протистоїть у Брюсова поезія любові. Вірші про любов згруповані, як і вірші на інші теми, в особливі значеннєві цикли - “Ще казка”, “Балади”, “Елегії”, “Ерот, непереможний у битві”, “Мертві наспіви” і інші. Але ми не знайдемо у віршах цих циклів наспівності, щиросердечного трепету, легкості. У Брюсова любов - всепоглинаюча, зведена до трагедії, “гранична”, “героїчна пристрасть”. За Брюсовим, як відомо, все життя тягнувся темний хвіст різних пліток і слухів. Він з'являвся в самих шумних ресторанах, мав романи з відомими дамами

У часи нових революційних перетворень у місті наступило досить незатишне й тривожне життя, убогість була загальною. Але Брюсов ставився до атома із властивим йому сарказмом. Недарма у свій час було написано: Прекрасне, у моці грізної влади, Східний цар Ассаргадон И океан народної пристрасті, У тріски вутлий трон, що дробить. У поезії Брюсова місто невіддільне від його особистості, і в трагедійності міста, насамперед, відчувається трагедія самого автора, для якого нерідко трагедії перетворюються вфарс.

Поет з живою пристрастю відгукувався на всі найважливіші події сучасності. На початку XX століття російсько-японська війна й революція 1905 року стають темами його творчості, багато в чому визначають його погляд на життя й мистецтво. У ті роки Брюсов заявляв про своє презирство до буржуазного суспільства, але й до соціал-демократії проявляв недовіру, уважаючи, що вона зазіхає на творчу волю художника. Однак у революції Брюсов бачив не тільки стихію руйнування, він оспівував щасливе майбутнє “нового миру” як торжество “волі, братерства, рівності”: Поет - завжди з людьми, коли шумить гроза, И пісня з бурою - вічно сестри... Вірші Брюсова про першу російську революцію, поряд з віршами Блоку, є верховими добутками, написаними на цю тему поетами початку століття. А от у роки реакції поезія Брюсова вже не піднімається до високого життєстверджуючого пафосу

Переспівуються старі мотиви, підсилюється тема утоми й самітності: Холод, тіло таємно сковуючий, Холод, душу що зачаровує... Усе в мені - лише смерть і тиша, Цілий мир - лише твердінь і в ній місяць. Гаснуть у серце невикохані сни, Гинуть квіточки осміяної весни... Але й у цей період творчості поет продовжує славити людини-трудівника, шукача й творця, вірить у майбутнє торжество революції

Післяжовтневі вірші Брюсова відкривають останній період його літературного шляху, представлений збірниками “У такі дні”, “Мить”, “Дали”. Поет шукає нові художні форми для вираження нового повороту у своєму світогляді й для відтворення в мистецтві революційної дійсності (“Третя осінь”, “До російської революції”). Оригінальна художня творчість Брюсова не обмежується віршами

Знаючи основні класичні і європейські мови, Брюсов активно займався перекладами. Він перекладав Метерлинка, Верлена, Гюго, едгара По, Верхарна, Райниса, фінських і вірменських поетів. У Брюсові крім дарунка художника жив неприборканий дух дослідника, що шукав раціоналістичні “ключі таємниць” до самих таємних людських почуттів, а також прагнув зрозуміти причини народження нових форм у мистецтві, логікові їхнього розвитку. Брюсов вніс значний вклад у російську культуру; сучасні читачі вдячні йому за те, що він своєю творчістю створював епоху “срібного століття”, епоху блискучих досягнень вітчизняної поезії

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить