Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Поезія А. А. Вознесенська

Random Images

А. А. Вознесенськ народився в 1933 році. В 50-е роки XX століття в літературу вступило нове покоління поетів, чиє дитинство збіглося з війною, а юність довелася на післявоєнні роки

Це поповнення нашої поезії розвивалося в умовах бурхливих змін у житті, що росте самосвідомості народу. Разом з поетами старшого й середнього поколінь молоді автори прагнули чуйно вловлювати запити життя, що розвивається, і літератури й у міру сил відповідати на них. В. Соколов і Р.

Рождественський, Е. Евтушенко й А. Вознесенськ і багато хто інші у своїх темах і жанрах, образах і інтонаціях, звертаючись до різних художніх традицій, прагнули втілити риси духовного вигляду сучасної людини, його тягу до напруженого роздуму, творчому пошуку, активній дії. Творчість Андрія Вознесенська розвивалося складним шляхом. Неабиякий талант поета, пошуки їм нових можливостей поетичного слова відразу привернули увагу читачів і критики. У його кращих добутках 50-х років, таких як поема “Майстра” (1959), вірші “Із сибірського блокнота”, “Репортаж з відкриття ГЕС”, передана радість роботи, оптимістичне життєвідчування людини-творця. Ліричний герой Вознесенська повний спраги діяти, творити: Я з лави студентської Мрію, щоб зданья Ракетою східчастої Здіймалися в мирозданье!

Однак порию в той час йому бракувало цивільної зрілості, поетичної простоти. У віршах збірників “Парабола” і “Мозаїка” (1960енергійні інтонації й ритми, несподівана образність і звукопись місцями оберталися захопленням формальною стороною вірша. Поет Сергій Наровчатов, аналізуючи книгу Андрія Вознесенська “Витражних справ майстер”, простежив зв'язок між її поетикою й мистецтвом вітража

Як відомо, зв'язок між літературою й образотворчим мистецтвом давня, але в наші дні це “співдружність муз” ще більше зміцнилося. У віршах А. Вознесенська “Гай”, “Бобровий плач”, “Пісня вечірня” до межі загострена думка про те, що, руйнуючи навколишню природу, люди гублять і вбивають краще в собі самих, наражаючи на смертельну небезпеку своє майбутнє на Землі. У творчості Вознесенська помітно підсилюються морально-етичні шукання. Поет сам відчуває гостру необхідність відновлення насамперед духовного змісту поезії. І висновком із цих роздумів стають наступні рядки про життєве призначення мистецтва: Є вища мета віршотворця - Льодок на крипечке оббити, Щоб ішли обігрітися з морозца И сповіді випитися

Ці пориви й устремління пролунали в книгах “Дубовий аркуш віолончельний” (1975і “Витражних справ майстер” (1976), “Тужу про милі підвалини”. Вони обумовили й появу інших мотивів, образних штрихів і деталей, наприклад, у сприйнятті природи. Звідси - “Милі гаї соромливої батьківщини (кольору сльози або нитки суворої)...”; “Груша затихла, у хащі одна, я краси твоєї не порушу”; “Сосни цвітуть - свічі вогню сховавши в долоні майбутніх шишок...”; “Виснуть черемшини свіжі стружки...”. Поет з якимось подивом зізнається сам собі: “Бачу начебто вперше озеро краси російської периферії”. Уперше вірша Андрія Вознесенська були опубліковані в “Літературній газеті”.

В 70-е роки вийшли збірники віршів: “Тінь звуку”, “Погляд”, “Випустите птаха”, “Спокуса”, “Вибрана лірика”. Вознесенський працює над добутками великої поетичної форми, їм написані поеми “Лонжюмо”, “Оза”, “Лід-69”, “Андрій Палісадів” і ін. Його поеми природно виростають із його віршів і піднімаються серед них, як дерева серед кущів. Ці поеми стрімкі, образи не застряють на побуті й скрупульозній описовості, не хочуть буксувати. Простір дається в польоті: “нічний папироской летять телецентри за Муром”.

У центрі уваги - Час (з великої букви), епічний Час: Вступаю в поему, як у нову пору вступають. Так починається поема “Лонжюмо”. Реакція поета на сучасне, життєво важливе - миттєва, невідкладна, швидка допомога й пожежна команда його слова - круглосуточни й безвідмовні. Болюче, людяне, пронизливе рішуче й чітко характеризує творчість поета. Всі прогресси реакційні, якщо валить людина. “Оза” Андрію Вознесенськові належать також статті з питань літератури й мистецтва

Поет багато займається живописом, ряд його картин перебуває в музеях. В 1978 році в Нью-Йорку йому була присуджена премія Міжнародного форуму поетів за видатні досягнення в поезії, у тому ж році за книгу “Витражних справ майстер” Андрій Вознесенськ визнаний гідним Державної премії СРСР. Вірші Вознесенська повні звуковою енергією. Звуки ллються легко, невимушено й - що всього важливіше - осмислено. Це не бездумна гра в словеса, а постійний молодий прорив до змісту, до суті...

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить