Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Мої міркування над рядком В. Я. Брюсова

Random Images

Навколо талановиті труси И знахабніла бездара!.. І тільки ви, Валерій Брюсов, Як якийсь рівний государ... И. Житель півночі Мені здається, що поезія Валерія Брюсова коштує якось особняком від основного потоку "срібного століття". І сам він, як особистість, різко відрізняється від сучасних йому поетів

Він весь міський, кубообразний, твердий, з хитринкою й дуже вольова людина. Цей вигляд виник у мене після прочитання мемуарів про нього й різні літературознавчі статті, де його ім'я так чи інакше фігурувало. Його не любили, як О. Мандельштама, Вяч. Іванова, И. Жителя півночі або Е. Бальмонта.

У ньому, видимо, не було певної особистої чарівності. Як, втім, немає чарівності в міському пейзажі. Я впевнена, чтб на будь-який, нехай навіть найкрасивіше місто ніхто не гляне з таким розчуленням, як на сільський пейзаж. Слід зазначити, що такий напрямок його творчості було підготовлено сімейними традиціями

Виховували Брюсова, як він згадував, "у принципах матеріалізму й атеїзму". Особливо почитавшимися в сім'ї літераторами були Н. А. Некрасов і Д. І.

Писарєв. З дитинства Брюсову прищеплювалися інтерес до природничих наук, незалежність суджень, віра у велике призначення людини-творця. "Від казок, від усякої "чортовиння" мене ретельно оберігали, - згадував Брюсов, - зате про ідеї Дарвіна й про принципи матеріалізму я довідався раніше, ніж навчився множення. Нема чого говорити, що про релігію в нашім будинку й спомину не було... після дитячих книжок настала черга біографій великих людей..."Ці біографії зробили на мене найсильніше враження: я почав мріяти, що сам неодмінно зроблюся "великим..." Такі початки виховання позначилися на всім подальшому життєвому й творчому шляху Брюсова

Основою поетичної практики й теоретичних поглядів молодого Брюсова на мистецтво стали індивідуалізм і суб'єктивізм. У той період він уважав, що в поезії й мистецтві на першому місці сама особистість художника, а все інше - тільки форма. Іншою темою Брюсова стала тема міста, що пройшла через всю творчість поета. Продовжуючи й поєднуючи різнорідні традиції (Достоєвського, Некрасова, Верлена, Бодлера й Верхарна), Брюсов став, по суті, першим росіянином поетом-урбаністом XX в., що отразили узагальнений образ новітнього капіталістичного міста

Спочатку він шукає в міських лабіринтах красу, називає місто "обміркованим чудом", любується "буйством" людських збіговисьок і "священним сутінком" вулиць. Але при всій своїй урбаністичній натурі Брюсов зображував місто трагічним простором, де здійснюють темні й непристойні справи людей: убивства, розпуста, революції й т.д. Вірші Брюсова перегукувалися з віршами сверхурбаниста В. Маяковського. Брюсов писав: Ах, чи не так Египти, Ассирії, Рими, Франції, усіляке марення, - Ті імперією, ті утлее, сирее, - Усе в колишньому, у загату, у заборону. Так у великому крушеньи давно ль воно?

)... Брюсов намагається пророкувати падіння й руйнування міст як порочного простору, але в нього це виходить гірше, ніж у Маяковського або, наприклад, Блоку. Протест проти бездушшя міської цивілізації приводив Брюсова до роздумів про природу, що оздоравливают початків якої поет не визнавав у своїй ранній творчості. Тепер він шукає в природі втрачену сучасною людиною цілісність і гармонійність буття. Але слід зазначити, що його "природні" вірші значно уступають його урбаністичній ліриці. З великою художньою силою миру розчиненої в місті вульгарності протистоїть у Брюсова поезія любові

Вірші про любов згруповані, як і вірші на інші теми, в особливі значеннєві цикли - "Ще казка", "Балади", "Елегії", "Ерот, непереможний у битві", "Мертві наспіви" і ін. Але ми не знайдемо у віршах цих циклів наспівності, щиросердечного трепету, легкості. У Брюсова любов - всепоглинаюча, зведена до трагедії, "гранична", "героїчна пристрасть". За Брюсовим, як відомо, все життя тягнувся темний хвіст різних пліток і слухів. Він. з'являвся в самих шумних ресторанах, мав романи з відомими дамами. У часи нових революційних перетворень у місті наступило досить незатишне й тривожне життя, убогість була загальною

Але Брюсов ставився до цього із властивим йому сарказмом. Недарма у свій час було написано: Прекрасне в моці грізної влади Східний цар Ассаргадон, И океан народної пристрасті, У тріски дробящий вутлий челн. У поезії Брюсова місто невіддільне від його особистості, і в трагедійності міста насамперед відчувається трагедія самого автора, для якого нерідко трагедії перетворюються у фарс: Знову я хочу все зазнати, що було, Жах і скорбота, і любов!.. Мені здається, що відобразити трагедійний мир сучасного міста Брюсову вдалося більш повно в його знаменитому циклі віршів "У стінах": Немов нетутешні тіні, Стіни мене обступили

Думи колишніх поколінь! У місті я як у могилі. Будинки - Хижі звірі Із сотнею неситих утроб!

Страшні закриті двері: Кожна кімната - Труна! Або ще: Ми дихаємо комнатною пилом, Живемо серед картин і книг... Поет з живою пристрастю відгукувався на всі найважливіші події сучасності

На початку століття російсько-японська війна й революція 1905 року стають темами його творчості, багато в чому визначають його погляд на життя й мистецтво. У ті роки поет заявляв про своє презирство до буржуазного суспільства, але й до соціал-демократії проявляв недовіру, уважаючи, що вона зазіхає на творчу волю художника. Однак у революції Брюсов бачив не тільки стихію руйнування, він оспівував щасливе майбутнє "нового миру" як торжество демократії, "волі, братерства, рівності" ("До щасливих", 1904-1905), славив співаків боротьби: Поет - завжди з людьми, коли шумить гроза, И пісня з бурою - Вічно сестри... Вірші Брюсова про першу російську революцію, поряд з віршами Блоку, є верховими добутками, написаними на цю тему поетами початку століття. А от у роки реакції поезія Брюсова вже не піднімається до високого життєстверджуючого пафосу. Переспівуються старі мотиви, підсилюється тема утоми й самітності: Холод, тіло таємно сковуючий, Холод, душу що зачаровує...

Усе в мені - Лише смерть і тиша, Цілий мир - Лише твердінь і в ній місяць. Гаснуть у серце невикохані сни, Гинуть квіточки осміяної весни... Але й у цей період творчості поет продовжує славити людини-трудівника, шукача й творця, вірить у майбутнє торжество революції. Післяжовтневі вірші Брюсова відкривають останній період його літературного шляху, представлений збірниками "У такі дні", "Мить", "Дали".

Поет шукає нові художні форми для вираження нового повороту у своєму світогляді й відтворення в мистецтві революційної дійсності ("Третя осінь", "До російської революції"). У збірниках "Дали" і "Меа" Брюсов представляє зразки "наукової поезії" ("Мир електрона", "Мир N-Вимірів" і ін.Оригінальна художня творчість Брюсова не обмежується віршами. Знаючи основні класичні і європейські мови, Брюсов активно займався перекладами. Він перекладав Метерлинка, Вердена, Гюго, едгара По, Верхарна, Райниса, фінських і вірменських поетів. У Брюсові крім дарунка художника жив неприборканий дух дослідника, що шукав раціоналістичні "ключі таємниць" до самих таємних людських почуттів, а також прагнув зрозуміти причини народження нових форм у мистецтві, логікові їх розвитку

Брюсов вніс значний вклад у російську культуру; сучасні читачі вдячні цій людині й поетові за те, що він своєю творчістю створював епоху "срібного століття", епоху блистательнфих досягнень росіянці поезії

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить