Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Чим мені близька поезія В. Висоцького?

Random Images

До чого ж багато в Росії чудових поетів! І кожний з них з'являється перед нами у всій своїй поетичній “вроді”. У цей час читач одержав можливість знайомитися із творчістю сучасних поетів і прозаїків у найбільш повному обсязі, адже тепер не існує поняття “забороненої” літератури, як це було ще біля тридцяти років тому. Ми маємо право не тільки любити наших письменників, але й знати про їх практично все. Мені дуже близька поезія Володимира Семеновича Висоцького, на жаль, що пішло з життя на піку свого творчого розквіту. Близька темами, ідеями, мотивами, але найбільше - життєвою правдою. Владимир Висоцький - загадкове явище не тільки для свого часу, але для наших днів. Не маючи можливості офіційно публікувати тексти своїх віршів, він був, однак, відомий всьому Радянському Союзу: його пісні заучували напам'ять, переписували друг у друга й співали, сидячи в тісному дружнім колі

Чим же так брали за душу його вірші? Відповідь проста: простотою, настільки милої росіянинові характеру. Перші віршовані досвіди Володимира Висоцького з'явилися у вигляді пародій на так званий “блатний” фольклор і носили швидше за все експериментальний характер. Пізніше він відійшов від цього жанру. Поступово напрацьовуючи досвід поетичної творчості, Висоцький звернувся до військової теми, підняв проблему людських взаємин і, звичайно ж, не залишив без уваги й любов, почуття, що Висоцькому довелось випробувати повною мірою. Не випадково всі його віршовані добутки буквально “світяться” і “іскряться” від пережитих їхнім автором емоцій. Уже в розквіті сил і років Висоцький зустрів теперішню подругу життя, свою долю й музу, Марину Влади.

Своєю творчістю даного періоду він дає зрозуміти читачеві, що все написане їм у віршах пережите й вистраждане не раз. Сила любові поета не знала меж. “Живі”, хльосткі рядки наочно демонструють незвичайну силу характеру їхнього автора й разом з тим - його незвичайну чуйність: Я дихаю - И, виходить, я люблю! Я люблю - И, виходить, я живу!

Гріє душу й підкуповує та щирість, з якої Висоцький виражає й передає нам свої самі таємні думки. Заворожує манера написання Висоцьким віршованих добутків. Те ми бачимо перед собою палкого, жагучого закоханого, то поет з'являється перед нами в образі фронтовика, що чимало побачив на своєму столітті. Багато з людей довгий час дійсно вважали Висоцького учасником бойових подій - настільки переконливі й правдиві його рядки про війну: Нарешті-Те нам дали наказ наступати, Відбирати наші п'яді й крохи.

Але ми пам'ятаємо, як сонце відправилося Назад И ледь не зайшло на сході. Можна сміло уявити собі Висоцького в солдатській гімнастерці й із фляжкою в руці. Як, втім, і в будь-якому іншому вигляді - настільки пластична й образна його мовлення, що виливається в короткі, але незвичайно ємні в значеннєвому відношенні вірші. Тремтливо ставлячись до днів нелегких випробувань, що випали на частку Батьківщини, Висоцький не міг допустити й думки про забуття пережитого. Скільки тисячоріч існує суспільство, стільки ж і живуть пороки в ньому. Захоплює здатність Висоцького влучно й жорстоко висміювати ці самі пороки: пияцтво, безкультур'я, хамство: Ходять плітки, що не буде більше слухів, И ходять слухи, начебто плітки заборонять. Поважати цієї людини можна навіть за те, що, знаючи за собою жахливий порок - алкоголізм, - Висоцький ніколи не нарікав на свою частку, не ремствував на безвихідність

Були дні, коли Висоцький перебував на грані самогубства. Викарабкиваясь із “прірви”, він писав рядки, що розповідають про те, що насправді випробовує людина, що перебуває в такій ситуації: Навіть від пісень став утомлюватися, Лягти б на дно, як підводний човен, Щоб не могли запеленгувати... Тема дружби є, на мій погляд, однієї з найбільш улюбленим поетом, оскільки пов'язана із самими яскравими з його життєвих вражень. Прийнято вважати, що у Володимира Семеновича було дуже багато друзів

Але на відміну від двох-трьох теперішніх, інші ставилися до “лжетоварищам”: собутильникам -тих, хто став безпардонно йменувати себе “друзями Володі” уже після смерті поета. Лише вірним, сьогоденням друзям Висоцький присвячував свої чудові вірші: Він не вийшов ні званням, ні ростом, Не за славу, не за плату. А на свій незвичайний манер Він по життю крокував над помостом По канаті, натягнутому, як нерв! Цей вірш присвячений клоунові Леонідові Енгибарову, що вмер на арені цирку, доля якого багато в чому схожа з долею самого Висоцького, що мало репутацію “клоуна”, “блазня” серед значного числа своїх сучасників

Ще багато чудових слів можна сказати про Володимира Семеновичі Висоцькому. Багато чого вже неодноразово повторювалося й уточнювалося. Але для мене Висоцький був, є й залишиться назавжди отаким правдорубом - сміливим і прямолінійним. Щороку відокремлює нас від дня смерті Висоцького, але з кожним днем ми його любимо й пам'ятаємо усе сильніше. Теперішній поет завжди живее всіх живих!

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить