Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

Тракт норд поставщик разливного пива http://www.kegz.ru.
 
Печать

Сатира й сучасність по добутку В. Войновича

Random Images

Традиції, закладені російською сатирою XIX століття, були блискуче розвинені такими чудовими письменниками, як Зощенко, Булгаков, Ильф і Петров. Вони продовжують розвиватися й у сучасній літературі. Особливо хочу відзначити роман-анекдот В. Войновича про солдата Чон-Кине, що увібрав у себе й злість булгаковської сатири, і гумор зощен-ковских оповідань, що нагадує роман Я. Гашека про солдата Швейке. Добуток В. Войновича “Життя й надзвичайні пригоди солдата Івана Чонкина” довго не публікувалося в нашій країні. Сьогодні сатира Войновича заслуговує підходу серйозного й неупередженого

Перед нами проза майстра, що вміє оригінально використовувати й артистично з'єднувати елементи різних літературних традицій. Письменник у романі піддає сатиричному аналізу всі важливі сфери тоталітарної сталінської держави: народне господарство, армію, уряд і сам соціалістичний лад. Герої Войновича часом діють у ситуаціях, що повторюють самі героїчні й зворушливі колізії світової класики, російської класики й фольклору. Головний герой роману-анекдоту - червоноармієць останнього року служби Іван Чонкин.

Недотепа Чонкин, посланий у село Червоне стерегти розбитий літак, у метушні початку війни забутий на цьому нікому не потрібному пості, на свій лад переживає всі пригоди казкового простака Иванушки. Смирний і довірливий, він охороняє літак до кінця війни й вступає в бій за нього, щоправда, зі своїми військами. Чонкин бере гору над ворогами: капітаном Милягой і його помічниками, він знаходить дах і добру подругу Нюру. Іван одержує у фіналі небачену нагороду з генеральських рук. Але отут казка закінчується: орден негайно відбирають, а самого героя тягнуть вкутузку.

Автор висміює муштру, солдафонство, дурість і жорстокість, що панують у Червоній Армії. У романі показані боягузтво й дурість командного складу армії. Коли Миляге притягли полоненого “шпигуна”, він спочатку побив його, а потім, довідавшись, що прізвище “шпигуна” Сталін, жахнувся й став принижуватися перед потерпілим. До речі, Сталін особисто в романі не присутній. Це свого роду чарівне слово, з тих, що у світі страху й обману значать більше, ніж реальність. Оголошений державним злочинцем, Чонкин далекий від вільнодумства

Він і вождя шанує, і армійський устав поважає. Тільки нещадності, популярній чесноті того років, Чонкину не вистачає. Він усіх жалує: Нюру, своїх бранців, кабана Борьку. Навіть Гладишева, що намагався його застрелити, Чонкин пошкодував, за що й постраждав. Наївному героєві Войновича незрозуміло, що добре серце - теж крамола. Він зі своїм дарунком жалю - воістину ворог держави. Роман побудований так, щоб слово ставало причиною всіх вирішальних поворотів дій

Життя й смерть героїв добутку залежить від слова що пролунало або написаного. Завершується роман-анекдот гіркою посмішкою з недавнього трагічного минулого. Селекціонер-Самородок Гладишев знаходить на поле бою вбитого очманілою кулею мерина. Під копитом коня лежав зім'ятий клаптик паперу з написом: “Якщо загину, прошу вважати комуністом”. Спостережливість письменника гостра, але й гірка, іронія не дає забути, що його герой - це обдурена, знедолена бідолаха, що живе немов у маревному сновидінні, з розряду тих, хто мучається по-справжньому. Войнсвич невичерпний у зображенні комічних ситуацій, але занадто жалісливий, щоб смішити

Добуток Войновича “Життя й надзвичайні пригоди солдата Івана Чонкина” було сприйнято літературною критикою й представниками суспільства від армії й ідеології по-різному. Проблеми, поставлені письменником у романі, зачіпають самі болючі крапки нашого морального, військової й ідеологічного життя, вони й зараз актуальні

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить