Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

"Від життя ніколи не утомлююся..." аналіз вірша "Я не люблю"

Random Images

Я не люблю себе, коли я боюся. Я не терплю, коли безневинних б'ють. Я не люблю, коли мені лізуть у душу. Тим більше - Коли в неї плюють. В. Висоцький Уперше про Володимира Висоцькому заговорили на початку сімдесятих. Його дохідливі й нехитрі пісні-монологи залучили до себе увага самих різних людей

У вісімдесяті роки їх співала вже вся країна. А сам автор був не так простий і прямолінійний, як це могло здатися на перший погляд. Мені хочеться поговорити про його вірш “Я не люблю”. Його можна назвати програмним у творчості Володимира Семеновича. Я не люблю фальшивого результату, Від життя ніколи не утомлююся

Я не люблю будь-яку пору року, У яке хворію або п'ю. Я не люблю холодного цинізму, У захопленість не вірю, і ще - Коли чужий мої читає листа, Заглядаючи мені через плече. У цьому вірші поет висловлює свої заповітні думки, говорить про принципи без коливань і помилкової соромливості. Його душа відкрита читачам і слухачам. Я не люблю, коли наполовину, Або коли перервали розмова

Я не люблю, коли стріляють у спину, Я також проти пострілу в упор. І як у великого поета, у Висоцького від особистого “я” іде перехід до суспільного. Він бачить себе громадянином великої країни й висловлює свою позицію сміло, навіть якщо вона йде врозріз із офіційної. Я ненавиджу плітки у вигляді версій, Хробаків сомненья, почестей голку, Або - Коли увесь час проти вовни, Або - Коли залізом по склу. Я не люблю впевненості ситої, Уж краще нехай відмовлять гальма

Прикро мені, коли слово “честь” забуте И коли в честі наклепи позаочі. Поет вирішив висловитися до кінця, без недосказанности й боягузливого умовчання. Його тон категоричний і, здається, не терпить заперечень. Лейтмотивом вірша звучить фраза, винесена й у назву: “Я не люблю...” Без зайвої красивості, витиеватих епітетів поет висловлює, свою цивільну позицію

Він не хоче підбудовуватися ні” до чиєї думки, голосу - нехай тепер послухають його власний. Коли я бачу зламані крила - Немає жалості в мені, і неспроста. Я не люблю насилья й бессилья, От тільки жаль розп'ятого Христа. Закінчується вірш (так і проситься сказати маніфестчітким вираженням поетом своєї позиції, непохитною вірою у свою правоту, що хочеться назвати істиною. Але це не самовдоволення й віра у власну непогрішність, а вистраждана й зрозуміла істина, до якої поет ішов довгим і болісним шляхом. Я не люблю себе, коли я боюся, Я не терплю, коли безневинних б'ють

Я не люблю, коли мені лізуть у душу, Тим більше - Коли в неї плюють. Я не люблю манежі й арени - На них милон міняють по рублі. Нехай спереду більші зміни, Я це ніколи не полюблю! Передбачаючи зміни в суспільстві, поет говорить про абсолютний істині й цінностях, які не подвластни часу

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить