Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Два Росія в поемі Н. Гоголя “Мертві душі”. “Мертві” і “живі” душі

Random Images

На початку роботи над поемою Н. В. Гоголь писав В. А. Жуковському: “Який величезний, який оригінальний сюжет! Яка різноманітна купа! Вся Русь з'явиться в ньому”.

Так сам Гоголь визначив обсяг свого добутку - вся Русь. І письменник зумів показати в повному обсязі як негативні, так і позитивні сторони життя Росії тої епохи. Задум Гоголя був грандіозний: подібно Данте зобразити шлях Чичикова спочатку в “Аду” - I тім “Мертвих душ”, потім в “Чистилище” - II тім і в “Раї” - III тім. Але цей задум не був здійснений до кінця, до читача в повному обсязі дійшов тільки I тім, у якому Гоголь показує негативні сторони російського життя. Найбільше широко на сторінках поеми представлені образи сучасних авторові поміщиків. Це і є “мертві душі”, Гоголь показує їх у порядку зростаючої моральної деградації. Спочатку це Манилов, увічливий, із приємними рисами особи, мрійлива людина

Але це тільки на перший погляд. Поспілкувавшись із ним небагато, ви викликніть: “Чорт знає, що таке!” Його мрійність - це ледарство, паразитизм, безвільність. У Коробочці Гоголь представляє нам інший тип російського поміщика. Господарська, гостинна, хлібосольна, вона раптом стає “дубинноголовой” у сцені продажу мертвих душ, боячись продешевити. Це тип людини собі на розумі. У Ноздреве Гоголь показав іншу форму розкладання дворянства

Письменник розкриває нам дві сутності Ноздрева: спочатку він - особа відкрите, відважне, пряме. Але потім доводиться переконатися, що товариськість Ноздрева - байдужне панібратство з кожна зустрічна й поперечним, його жвавість -це нездатність зосередитися на якому-небудь серйозному предметі або справі, його енергія - порожня витрата сил у гульбах і бешкетуваннях. Головна його страстишка, за словами самого письменника, “напаскудити ближньому, іноді зовсім без усякої причини”. Собакевич те саме що Коробочка

Він, так само як і вона, накопичувач. Тільки, на відміну від Коробочки, це розумний і хитрий скнара. Йому вдається обдурити самого Чичикова. Собакевич грубий, цинічний, необтесаний; недарма він рівняється із твариною (ведмедем). Цим Гоголь підкреслює ступінь здичавіння людини, ступінь омертвіння його душі. Завершує цю галерею “мертвих душ” “діра на людстві” Плюшкин.

Це вічний у класичній літературі образ скупого. Плюшкин - крайній ступінь економічного, соціального й морального розпаду людської особистості. До галереї поміщиків, які є, по суті, “мертвими душами”, примикають і губернські чиновники. Кого ж ми можемо назвати душами живими в поемі, та і є чи вони? Я думаю, Гоголь не збирався протиставляти ядушливій атмосфері життя чиновників і поміщиків життя селянства. На сторінках поеми селяни зображені далеко не в рожевих фарбах. Лакей Петрушка спить не роздягаючись і “носить завжди із собою якийсь особливий захід”.

Кучері Селіфан - не дурень випити. Але саме для селян у Гоголя перебувають і добрі слова, і тепла інтонація, коли він говорить, наприклад, про Петра Не Вмивай-Корито, Івані Колесо, Степані Пробці, спритному мужику Веремію Сорокоплехине. Це всі люди, про долю яких задумався автор і задався питанням: “Що ви, серцеві мої, поробляли на столітті своєму?

Як перебивалися?” Але є на Русі й щось світле, що не піддається корозії ні за яких умов, є люди, що становлять “сіль землі”. Узявся ж звідкись сам Гоголь, цей геній сатири й співак краси Русі? Є!

Повинне бути! Гоголь вірить у це, і тому наприкінці поеми з'являється художній образ Русі-Трійки, що кинулася в майбутнє, у якому не буде новосибірських, Плюшкиних. Мчиться вперед птах-трійка. “Русь, куди ж несешся ти?

Дай відповідь. Не дає відповіді”.

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить