Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Думи про росію в поемі Гоголя "Мертві душі"

Random Images

Чи не так і ти, Русь, що жвава необгонимая стежинка несешся: Гоголь ...Гоголь вертався на Батьківщину, За залишилася Європа, спереду Росія. Дзвіночок розмірно відраховував дорожні вибої курного шляху. Стояло задушливе літо 1847 року... . Коротка інформація про письменника: “Гоголь Микола Васильєв син народився в 1809 році, росіянин, поміщик, у чині колезького асессора.

Автор вільнодумних творів, якось: комедії “Ревізор”, повістей “Ніс”, “Шинель”, “Мертві душі”. Перебуває за кордоном”. (З досьє III Жандармського відділення.Так, “Мертві душі”... Він так і не завершив свій улюблений добуток, у яке вклав усього себе. Без залишку

Усе, що заповів йому Олександр, про що сперечалися довгими ночами з Віссаріоном.. . Пушкіна давно вуж ні, Віссаріон важко хворий, але живуть і процвітають Чичикови, собакевичи, Плюшкини, сквозник-дмуха-новские, Хлестакови... Господи, куди ж ти несешся, Русь? Дай відповідь!.. Думки про долі Росії, здається, головне в поемі. Гоголь відбив у своїй поемі не дві, а три Росія: Росію “мертвих душ” - поміщиків і чиновників. Росію селян, і наприкінці поеми з'являється прекрасний художній образ Русі-Трійки, птаха-трійки

Зроблено це настільки митецько й повно, що “Мертві душі” можна назватьлитературним дослідженням російського життя першої половини XIX століття. У пам'яті відразу спливає й інший найбільший добуток російської літератури - “Євгеній Онєгін” А. С. Пушкіна, що є, по вираженню Бєлінського, “енциклопедією російського життя”. Найбільше широко на сторінках поеми представлені образи сучасних авторові поміщиків

Як схожі вони на поміщиків з роману “Євгеній Онєгін”! От Манилов. Увічливий, із приємними рисами особи (“але в цю приємність, здавалося, надто було передано цукру”), мрійливий...

Хто знає, не загинь Ленский на дуелі, не перетворився б він, як і пророкував Пушкіна, от у такого Манилова? Розстався б з музами, .женився, У селі, щасливий і рогатий, Носив би стьобаний халат...

Коробочка, господарськ і метушлива, нагадує пристарілу матір Тетяни Ларіній, що “солила на зиму гриби, вела витрати, голила чола”... Гульвісу Ноздрева цілком можна представити в буяновском “картузі з козирком”, а “чудового хазяїна” Плюшкина зіставити з “власником злиденних мужиків” Гвоздиним. Докладно, безжалісно описує Гоголь чиновників міста NN. Очевидно, Гоголь не збирався протиставляти ядушливій атмосфері життя чиновників і поміщиків життя селянства. На сторінках поеми селяни зображені далеко не рожевими фарбами

Лакей Петрушка спить не роздягаючись і “носить завжди із собою якийсь особливий захід”. Кучері Селіфан не дурень випити. І Петрушка із Селіфаном, і два мужики, що сперечаються, чи доїде колесо до Москви,- росіяни люди, але не кращі. Щирий образ народу бачиться насамперед в описах померлих селян. Ними захоплюються й автор, і Чичиков, і поміщики. Їх уже ні, але в пам'яті людей, їх що знали, вони здобувають билинний вигляд. “Милушкин, цегляр, міг поставити піч у якому завгодно будинку

Максим Телятників, швець: що шилом кольне, то й чоботи, що чоботи, те й спасибі, і хоч би в рот хмільного! А Веремій Сорокоплехин! так цей мужик один стане за всіх, у Москві торгував, одному оброку приносив по п'ятистах рублів. Адже от який народ!..

Каретник Михєєв! Адже більше ніяких екіпажів і не робив, як тільки ресорні”. Так похваляється своїми селянами Собакевич. Чичиков заперечує, що вони вже вмерли й вони тільки “мрія”. “Ну ні, не мрія! Я вам доповім, який був Михєєв, так ви таких людей не знайдете: машинища така, що в цю кімнату не ввійде... А в плечиськах у нього була така силища, який немає в коня...

” И сам Павло Іванович, розглядаючи списки куплених селян, начебто бачить їх наяву, і кожний мужик одержує “свій власний характер”. “Пробка Степан, тесля, тверезості зразкової”,- читає він і починає представляти: “А! От він...

от той богатир, що у гвардію годився б!” Далі думка підказує йому, що Степан виходив із сокирою всі губернії, з'їдав хліба на гріш, а в поясі приносив, вірно, рублів сто. Протягом декількох сторінок знайомимося ми з різноманітними долями простих людей. Ми бачимо російський народ повним сил, талановитим, живим, добрим

Із захватом говорить письменник і про живе, влучне російське слово, що виривається із самого серця. Але не завжди російські люди покірні владі. Образи можуть довести їх до местися

В “Повісті про капітана Копейкине” розповідається, як герой Вітчизняної війни 1812 року, інвалід, скривджений чиновниками, збирає навколо себе вільних людей, здатних виступити на захист своїх інтересів. Росія встає перед нами у своїй величі. Не та Росія, де чиновники хабарничають, поміщики промотують маєтки, селяни пиячать, де погані дороги й готелі

А інша, у якій письменник бачить Русь “ птахом-трійкою”. “Чи не так і ти, Русь, що жвава необгонимая трійка несешся?” І образ країни-трійки зливається з образом майстра, що снарядили “дорожній снаряд”.

Гоголь бачить Русь великої, що вказує шлях* іншим; бачиться йому, як обганяє Русь інші народи й держави, які, “косячись, постораниваются й дають їй дорогу”. Історія, на жаль, розсудила по-іншому. Не вдалося нашій країні обігнати інші. І нині здраствують в інших чинах і обличиях ноздреви, Чичикови, манилови й Плюшкини. Але жива Русь, “ птах-трійка”. И, незважаючи на безладдя, не можуть не почутися “інші, досі не лайливі ще* струни, стане незліченне багатство російського духу, пройде чоловік, обдарований божеськими доблестями, або дивовижна російська дівиця, який не знайти ніде у світі, з усією чудовою красою жіночої душі, вся з великодушного прагнення й самоотвержия”. І віриться нам

жителям Росії, що пророчими виявляться слова письменника: “Піднімуться російські рухи... І побачать, як глибоко заронилось у слов'янську природу те, що сковзнуло тільки по природі інших народів...”

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить