Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Зображення народу в поемі “Мертві душі”

Random Images

“Ідейним стрижнем” поеми И. В.Гоголя “Мертві душі” є “думка про трагічну долю народної”. Протягом усього добутку автор згадує людей “низького класу”. Хоча серед образів кріпаків і не виділяються настільки яскраві характери, зате їхня розмаїтість розкриває всю картину кріпак Росії. Зображення важкого життя селянства, показ його працьовитості, талановитості, влучності мовлення і його неуцтва й темряви - всі ці якості допомагають авторові розкрити різні сторони простого народу. На першій же сторінці поеми Гоголь малює нам таку картину: два мужики, явно не обтяжені ніякими справами, коштуючи у дверей шинку, уважно оглянули й оцінили стан колеса на бричці Чичикова й не без знання справи вирішили, що воно доїде лише до Москви

Цим він хотів показати байдужність цих мужиків до справ, які їх не стосуються. У другому розділі автор знайомить нас із Петрушкою й Селіфаном - слугами Чичикова. Петрушці властиві три характеристичні риси: пристрасть до читання, спати не роздягаючись і носити із собою всюди особливий захід: “досить йому було прибудувати де-небудь своє ліжко так притягти туди шинель і пожитки, і вже здавалося, що в цій кімнаті вже років десять жили люди”. Селіфан же був трохи іншою людиною, хоча й малоосвіченим. Два цих персонажі персоніфікують собою неуцтво народу, його темряву

Але в той же час навіть у таких людях є народна кмітливість: “Росіянин людина в рішучі мінути найдеться, що робити, не вдаючись у подальші міркування”. Зовсім темне й забите двірське дівчисько Коробочки - Пелагія, що “не може відрізнити, де лево, а де право”. Вона ходить “з босими ногами й у плаття з домашньої крашенини”, що говорить про бідність селян того часу. Про те, що серед кріпаків були мастеровие, ми довідаємося зі слів поміщика Собакевича: “...у мене, що ядрений горіх, усе на відбір: не мастеровой, так інший який-небудь міцний мужик”. А далі він про кожне розповідає окремо: каретник Михєєв, тесля Степан Пробка, цегляр Милушкин, швець Максим Телятників, торговець Веремій Сорокоплехин - всі вони були митецькими майстрами своєї справи

Про працьовитість селян Собакевича говорить і опис їхніх будинків: “Сільські хати мужиків теж були зрубані напрочуд: не було кирчених стін, різьблених візерунків і інших витівок, але все було пригнано щільно і як треба”. Автор захоплюється влучністю мовлення російського народу: “Виражається сильно російський народ!.. але немає слова, що було б так замашисто, жваво, так виривалося б з-під самого серця, так би кипіло й животрепетало, як влучно сказане російське слово”.

Потрібно сказати, що в поемі приділені увага й народний бунт, про що написане в “Повісті про капітана Копейкине”. Також Гоголь не забуває про таку якість російського народу, як широта натури. Про нього він оповідає в ліричному відступі про птаха-трійку. Опис сучасної Гоголю Росії не можна представити без кріпосництва, тому доля народу займає одне з головних місць у поемі. Автор любить простих селян - сіль землі росіянці

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить