Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Композиція поеми Н. Гоголя “Мертві душі

Random Images

За задумом Н. В. Гоголя, темою поеми повинна була стати вся сучасна йому Росія. Конфліктом першого тому “Мертвих душ” письменник взяв два типи протиріч, властивому російському суспільству першої половини XIX століття: між мнимою змістовністю й дійсною незначністю пануючих шарів суспільства, а також між духовними силами народу і його закабалителями. Дійсно, “Мертві душі” можна назвати енциклопедичним дослідженням всіх насущних проблем того часу: стану поміщицьких господарств, морального вигляду поміщицького й чиновницького дворянства, їхніх взаємин з народом, доль народу й батьківщини

“...Який величезний, який оригінальний сюжет! Яка різноманітна купа! Вся Русь з'явиться в ньому”, - писав Гоголь Жуковському про свою поему. Природно, що такий багатоплановий сюжет визначив і своєрідну композицію

Насамперед побудова поеми відрізняється ясністю й чіткістю: всі частини зв'язані між собою героєм Чичиковим, що подорожує з метою добути “мільйон”. Це енергійний ділок, що ится вигідних зв'язків, що вступає в численні знайомства, що дозволяє письменникові зобразити дійсність у всіх її гранях, запам'ятати соціально-економічні, сімейно-побутові, морально^-правові й культурно-моральні відносини в кріпосницькій Росії. У першому розділі, експозиційний, вставної, автор дає загальну характеристику губернського міста й знайомить читачів з основними діючими особами поеми. Наступні п'ять глав присвячені зображенню поміщиків у їх власному сімейно-побутовому житті, у своїх садибах. Гоголь майстерно відбив у композиції замкнутість поміщиків, їхня відірваність від громадського життя (Коробочка навіть слихом не слихивала про Собакевиче й Манилова). Зміст всіх цих п'яти глав будується по одному загальному принципі: зовнішній вигляд садиби, стан господарства, панський будинок і його внутрішнє оздоблення, характеристика поміщика і його взаємин із Чичиковим. Таким способом Гоголь малює целую галерею поміщиків, у своїй сукупності воссоздающих загальну картину кріпосницького суспільства

Сатирична спрямованість поеми проявляється в самій послідовності подання читачеві поміщиків, починаючи з Манилова й закінчуючи Плюшкиним, що уже “звернувся в діру на людстві”. Гоголь показав страшну деградацію людської душі, моральне падіння кріпосника-користолюбця. Але найбільше яскраво реалістична манера й сатиричний пафос письменника виявилися в створенні образів російських поміщиків. Гоголь висуває на перший план морально-психологічну сутність героя, його негативні риси й типові ознаки, як, наприклад, прекраснодушну мрійність і повне нерозуміння життя в Манилова, нахабна брехня й розперезаність у Ноздрева, куркульство й людиноненависництво в З-Бакевича й пр. Широта узагальнення образів органічно сполучається з їх явно позначеною індивідуальністю, життєвою відчутністю, що досягається шляхом перебільшеної конкретизації їхніх типових особливостей; різке окреслення моральних рис і їхня індивідуалізація прийомами заострения підкріплюється окресленням зовнішності діючих осіб

За портретами поміщиків, виписаних великим планом, у поемі треба сатиричне зображення життя губернського чиновництва. Примітно, що Гоголь обирає предметом свого зображення все губернське місто, створює збірний образ провінційного бюрократа. Дивне мистецтво Гоголя в компонуванні сюжету позначилося в тім, що безліч всіляких вставних епізодів і авторських відступів, викликаних прагненням ширше й глибше відтворити тодішню дійсність, строго підпорядковано втіленню певних ідей письменника. Такі авторські відступи, як про товсті й тонких, про “страсті російської людини знатися з тим, хто хоча б одним чином був його вище”, про “панах великої руки й панах середньої руки”, про широку типовість образів Ноздрева, Коробочки, Собакевича, Плюшкина, становлять необхідне соціальне тло для розкриття основних ідей поеми. У багатьох авторських відступах Гоголь так чи інакше торкався столичної теми, але в гранично сатиричній оголеності ця “небезпечна” тема пролунала у включеній у композицію поеми “Повести про капітана Копейкине”, розказаної губернським поштмейстером. По своєму внутрішньому змісті, по своїй ідеї ця вставна новела є важливим елементом в ідейному й художньому змісті гоголівської поеми. Вона давала авторові можливість включити в поему тему героїчного 1812 року й тим самим ще різкіше оттенить безсердечність і сваволя верховної влади, боягузтво й незначність губернської знаті

“Повість про капітана Копейкине” на короткий час відволікає читача від затхлого миру Плюшкиних і чиновників губернського міста, але ця зміна вражень створює певний художній ефект і допомагає отчетливее зрозуміти задум добутку, його сатиричну спрямованість. Композиція поеми не тільки чудово розвиває сюжет, в основі якого лежить фантастична авантюра Чичикова, але й дозволяє Гоголю за допомогою внесюжетних епізодів відтворити всю дійсність миколаївської Русі. Все це переконливо доводить, що композиція добутку відрізняється високим ступенем художньої майстерності

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить