Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Ліричні відступи в поемі Н. В. Гоголя "Мертві душі"

Random Images

У поемі Н. В. Гоголя з'єднані два початки - сатиричне викриття сучасної письменникові соціально-політичної реальності й твердження добра, краси й творчості як основ буття. Перше з них пов'язане із собитийним поруч, а друге представлено в першу чергу в ліричних відступах. Автор дасть у поемі розгорнутий опис соціального побуту Росії, показує на прикладі шести поміщиків і десятка чиновників обтяжуючий моральний стан привілейованої частини російського суспільства, по в той же час у своїх відступах говорить про споконвічну красу людської душі, прославляє творчі сили російського парода, висловлює віру у велике майбутнє Росії. Ідея про споконвічно чисту й благу природу людини - один із провідних мотивів у світогляді письменника. Біль про людину, що повністю втратив духовність, з особливою емоційною силою звучить в авторському коментарі, присвяченому Плюшкину (шоста глава): "И до якої незначності, дріб'язковості, гидоти міг снизойти людина! І схоже це на правду?

Все похоже на правду, всі, може статися з людиною. Нинішній же полум'яний юнак відскочив би з жахом, якби йому показали його ж портрет у старості". Далі автор указує той єдиний шлях, що може зберегти душу від тліну, не дозволить людині стати живим мерцем на зразок Плюшкина: "Забирайте ж із собою в шлях, виходячи з м'якого юнацького років у сувору мужність, що озлобляє, забирайте із собою всі людські рухи, не залишайте їх на дорозі, не піднімете потім!" Епізод, пов'язаний із Плюшкиним, автор випереджає елегійними спогадами про власну юність, про роки "неповоротно, що мигнуло дитинства,". Письменник ремствує па те, що і його душу не уникла мертвущого впливу часу - адже колись усяке повое враження вражало його, "ніщо не вислизало від свіжої тонкої уваги". З темою юності зв'язане й скороминуще міркування про значення мрії й " радості, щоблищить,", що опромінює життя, у зв'язку з описом випадкової дорожньої зустрічі Чичикова з юною блондинкою

Гоголь був переконаний, що тільки через заперечення потворн і виродливого може бути прокладений шлях до усвідомлення щирих основ життя. Ця позиція автора відбита в ліричному відступі спочатку сьомої глави. Якщо ціль письменника - створювати прекрасні характери, приховуючи "сумне в житті", зривати рукоплескания, ширяти над миром ("Немає рівного йому в силі - він бог!"), те "не такий доля, і інша доля письменника, що дерзнув викликати назовні...

всю страшну, приголомшливу твань дріб'язків, що обплутали наше життя, всю глибину холодних, роздроблених, повсякденних характерів..." Деякі відступи присвячені осміянню "типи дріб'язків". Так, письменник ділить всіх чиновників на "товстих" і "топких", визнаючи більшу пристосованість "товстих" до життя: "На жаль! товсті вміють краще на цьому світлі обробляти справи свої, ніж тоненькі. Тоненькі... виляють туди й сюди; їхнє існування якось занадто легко, повітряне й зовсім ненадійно. Товсті ж ніколи не посідають непрямих місць, а всі прямі, і вуж якщо сядуть де, те сядуть надійно й міцно, так що скоріше місце затріщить і угнется під ними, а вуж вони не злетять".

Протиставляються, звичайно, не фізичні, а психологічні властивості людей. Автор малює на прикладі "товстих" і "топких" два типи соціального поводження. "Толсті" - набувачі й накопичувачі, для них важливі не зовнішній блиск і хвилинні забави, а серйозна службова кар'єра, істотні, великі придбання - будинку, угіддя (варіанти цього типу представлені в образах Коробочки, Собакевича, Чичикова); "топкі" же - розтринькувача, марнотратники життя, що спускають, "по російському звичаї, на кур'єрських все батьківське добро" (Ноздрев). Мимохідь відзначена деталь - "по російському звичаї" - свідчить про трохи більше добродушне й поблажливе відношення автора до "тоненького" (розтринькувачкам), чим до "товстого" (накопичувачам).

Це підтверджується й загальним змістом викриття Чичикова, у якому з'єдналися самі огидні риси сучасного російського життя: служіння "копійці", невтримна тяга до приобретательству. Миру продажних і ледачих чиновників, тупих і жадібних, духовно омертвілих поміщиків, "типі дріб'язків" протипоставлений у поемі романтичний образ що творить, морально й духовно здорового, обдарованого російського народу, величний образ самої Русі. Усяким народ, "повний здатностей, що творять, душі", відрізняється "кожний своїм словом", але, по Гоголю, "пет слова, що було б так замашисто, жваво, так вирвалося б з-під самого серця, так би кипіло й животрепетало, як влучно сказане російське слово".

Через всю поему проходить образ дороги, що наповнюється в Гоголя різноманіттям змістів. "Дорога Чичикова" - це чергування удач і катастроф, рух по замкнутому колу, шлях у нікуди. "Дорога автора" - це дорога творчого збагнення життя. У завершальну поему ліричному відступі образ-символ дороги розкриває головний свій зміст: автор пише про історичний рух Росії в невідоме майбутнє

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить