Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Манилов і Чичиков

Random Images

Оборотний увага, що в "мертві душі" поміщиків Чичиков удивляється як у криве дзеркало. Ці люди представляють доведені до крайності й перехлеста частки його власної душі. Саме тому з кожним з них він знаходить загальну мову, за винятком, мабуть, одного Ноздрева. От Манилов з його дозвільною мрійністю - людин, що ввійшов у дійшлу вік, але какимто чудом зберіг недоречну юнацьку захопленість і інфантильність душі, суцільні "іменини серця": "На погляд він була людина видний; риси особи його були не позбавлені приємності, але в цю приємність, здавалося, надто було передано цукру..." Маєтком цей дворянин не займається, але зате досхочу віддається від неробства всіляким "господарським" фантазіям: "Іноді, дивлячись із ґанку на двір і на ставок, говорив він про те, як би добре було, якби раптом від будинку провести підземний хід або через ставок вибудувати кам'яний міст, на якому були б по обидва боки крамниці, і щоб у них сиділи купці й продавали різні дрібні товари, потрібні для селян. При цьому очі його робилися надзвичайно солодкими й особа приймало саме задоволене вираження". Будинок Манилова нагадує очманілу голову свого хазяїна: він коштує "одинаком на юру, тобто на піднесенні, відкритому всім вітрам, якої тільки вздумается подути". Під стать характеру Манилова і його кабінет з марною претензією на франтівство, що прикриває порожнечу й неподобство: "У його кабінеті завжди лежала какаято книжка, закладена закладкою на чотирнадцятій сторінці, що він постійно читав уже два роки...

Але найбільше було тютюну. Він був у різних видах: у картузах і в табачнице й, нарешті, насипаний був просто кучею на столі. На обох вікнах теж поміщені були гірки вибитої із трубки золи, розставлені не без старання дуже гарними рядками". Красиво розставлені гірки попелу не чи метафора це манілівської душі? І у вітальні стояли "прекрасні меблі, обтягнута франтівською шовковою матерією", але на два крісла її не вистачило, і вони все століття стояли обдертими. Увечері подавався на стіл "франтівський свічник", "а поруч із ним ставився какойто просто мідний інвалід, кульгавий, що згорнувся на сторону й весь у салі, хоча цього не зауважували ні хазяїн, ні господарка, ні слуги".

З речей ця претензійність поширюється й на дітей Манилова, названих іменами грецьких полководців - Фемистоклюс і Алкид. В описі характерів поміщиків Гоголь часто прибігає до уже відомому нам прийому "уречевлення". Душу героїв настільки бідна й настільки примітивна, так полонена речовинною, предметною стороною життя, що не потрібно прибігати до психологічного аналізу для проникнення в них внутрішній мир

Речі цілком розкривають їхні характери. "Перецукрована" ідилія сімейного життя Манилова відбиває ідеали самого Чичикова. Ми довідаємося потім, що не прихильність до грошей володіла їм, не скнарість і не скнарість

Йому ввижалося спереду життя, виконана достатку, власне маєток, будинок, дружина й діти. І от свою мрію він бачить "втіленої": Манилов і дружина його "зовсім задоволені один одним". "Незважаючи на те, що минуло більше восьми років їхньому шлюбу, з них усе ще кожний приносив іншому або шматочок яблучка, або цукерок, або орешек і говорив зворушливо ніжним голосом, що виражав доконану любов: "Роззяв, душенька, свій ротик, я тобі покладу цей шматочок". Примітний при розставанні Манилова із Чичиковим наступний діалог: "А знаєте, Павло Іванович,- сказав Манилов, якому дуже сподобалася така думка,- як було б справді добре, якби жити етак разом, під одною кровлею, або під тінню какогонибудь в'яза пофілософствувати про чемнибудь, поглибитися!.." - "ПРО!

це було б райське життя!" - сказав Чичиков, зітхнувши". Чудовий актор, Чичиков, звичайно, підбудовується до тої атмосфери, що панує в будинку Манилова. Але не можна не помітити, що його гра порию схожа на правду: "манілівський ухил" не далекий його душі. Тільки "манілівське" розм'якшення вороже поки вибраної їм дорозі, де не можна "рассиропиться", де потрібно постійна "вузда", завзята концентрація енергії й волі в одному напрямку

И "манілівська" спадистість Чичикова говорить, що вибраної героєм "дорозі" противиться душачи

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить