Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Ноздрев і Чичиков

Random Images

Ноздрев, з яким Чичикова зводить чергова "випадковість",- це повна протилежність Коробочці, зразок що розперезався, бридко широкій росіянці натури. Про таких людей Достоєвський скаже пізніше: "Якщо Бога ні, те все дозволено". У Ноздрева Бог - він сам, його нічим не обмежені капризи й бажання. Він бранець власних розпущених страстей. Невгамовна енергія, вічний рух і занепокоєння цієї людини - результат відсутності в ньому скріпну особистість морального центра. "У ту ж мінуту він пропонував вам їхати куди завгодно, хоч на край світла, увійти в яке хочете підприємство, міняти все, що не є, на все, що хочете". "Ноздрев був у деякому відношенні історичний людин

На жодному зборах, де він був, не обходилося без історії. Какаянибудь історія неодмінно відбувалася: або виведуть його під руки із залу жандарми, або примушені бувають виштовхнути свої ж приятелі". Для бажань Ноздрева не існує ніяких границь: "Тепер я поведу тебе подивитися,- продовжував він, звертаючись до Чичикову,- границю, де кінчається моя земля...

" "От границя! - сказав Ноздрев.- Усе, що не бачиш по цю сторону, все це моє, і навіть по ту сторону, весь цей ліс, що геть синіє, і все, що за лісом, все моє...

" Все життя Ноздрева - нескінченне й не знаючих меж насичення найнижчих почуттєвих інстинктів людської природи. В оточенні своїх собак Ноздрев "як батько серед сімейства". Гульби й пиятики, карти й шулерство в картярській грі - от стихія Ноздрева.

Захват неправдою зближає його із Хлестаковим. Але, на відміну від його, ноздревская неправда не необразлива: у ній завжди є присутнім підле бажання "напаскудити ближньому, іноді зовсім без усякої причини". Коли губернські чиновники, спантеличеною звісткою про покупку мертвих душ, розпитують Ноздрева про Чичикове, він миттєво складає одну неправду за інший, так так спритно, що нібито й сам вірить у складене. Підтверджуючи плітку про те, що Чичиков збирався відвезти губернаторську дочку, Ноздрев складає такі подробиці на цей рахунок, від яких ніяк не можна було відмовитися: навіть названа була по ім'ю село, де перебувала та парафіяльна церква, у якій покладене було вінчатися, саме село Трухманчевка, піп батько Сидір, що взяв за вінчання 75 рублів, "і те не погодився б, якби Ноздрев не пристрахав його".

Тікаючи від Ноздрева, що робить чергову "історію", Чичиков і в розум взяти не може, навіщо він поїхав у його садибу, чому "як дитина, як дурень" довірився йому. Але спокусився він Новосибірським не випадково: по природі своєї Чичиков адже теж авантюрист, і для досягнення своїх корисливих цілей він легко переступає через моральні закони. Обдурити, прибрехати так ще й злізу пустити при цьому Чичиков горазд не гірше всякого Ноздрева.

"Ноздрев ще довго не виведеться з миру,- говорить Гоголь.-він скрізь між нами й, може бути, тільки ходить в іншому каптані; але легкомисленнонепроницательни люди, і людина в іншому каптані здається їм іншою людиною". Вірний своєму прийому уречевлення людини, Гоголь порівнює розстроєну й розбещену душу Ноздрева, а слідом за ним і сучасної людини взагалі, із зіпсованою шарманкою: "Шарманка грала не без приємності, але в середині її, здається, чтото трапилося, тому що мазурка кінчалася песнею: "Мальбург у похід поїхав", а "Мальбург у похід поїхав" зненацька завершувався какимто давно знайомим вальсом. Уже Ноздрев давно перестав вертіти, але в шарманці була одна дудка, дуже жвава, що ніяк не хотіла вгомонитися, і довго ще потім свистіла вона одна". Чудові, звичайно, у розстроєних "шарманках" покалічених, спантеличених душ гоголівських героїв ці "Божі дудки", які свистять у них часом самі по собі й часто спантеличують так добре продумані, так логічно й бездоганно сплановані афери

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить