Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Народ у поемі Н. В. Гоголя "Мертві душі"

Random Images

У поемі Гоголя “Мертві душі” тема народу займає одне із провідних місць. У часи Гоголя Росією правили поміщики й чиновники, “догідливі невільники влади й безжалісних тиранів своїх рабів, що п'ють життя й кров народу” (по влучному визначенню Герцена). Автор показує безвідрадну картину життя кріпосного селянства. Поміщики безжалісно експлуатують їх, ставляться до них, як до своїх рабів, можуть купувати й продавати їх, як речі. “Дубиноголовая” Коробочка, боячись продешевити при продажі мертвих душ, ремствує гостеві: “...ніколи ще не траплялося мені продавати небіжчиків. Живих-Те я поступилася, от і третього року протопопу двох дівок, по сту рублів кожну...

”. Селяни зобов'язані виконувати всі примхи своїх панів. Перед сном Коробочка запитує в Чичикова: “Може, ти звик, батько мій, щоб хто-небудь почухав на ніч п'яти? Небіжчик мій без цього ніяк не засипав”. “Широта натури” Ноздрева губительно озивається, насамперед, на кріпаків. Праця їх знецінений. Усе, що вирощено працею й потім селян і продане на ярмарку “по самої вигоднейшей ціні”, поміщик спустив за кілька днів

З гордістю говорить про цьому Чичикову: “Поздоров: продувся в пух!” Жахаючу картину життя й непосильної праці народу, його терпіння й мужності, спалахів протесту, представляє автор під час міркування Чичикова над списком придбаних їм мертвих душ. Читаючи імена селян, герой, зітхнувши, вимовив: “Панотця мої, скільки вас тут напхане! Що ви, серцеві мої, поробляли на столітті своєму?

Як перебивалися?” Привертає увагу образ теслі Степана Пробки, наділеного богатирською силою, що, імовірно, виходили всі губернії із сокирою за поясом. Не менш цікавий образ шевця Максима Телятникова, що навчалося в німця й не зумів організувати власної справи. Видно, спився, валявся п'яним на вулиці, присуджуючи: “Ні, погано на світі! Немає життя російській людині, всі німці заважають”. Григорій Доїдь- НеДоїдеш промишляв візництвом, відрікся від будинку й віддав душу богові де-небудь на дорозі

У душі закріпаченого народу живе прагнення до волі. У маєтку Плюшкина селяни, доведені до крайнього ступеня вбогості, “мруть, як мухи”, біжать від поміщика. Розглядаючи список випадних, Чичиков містить: “Ви хоч і в живі ще, а що у вас користі! Те ж, що й мертві... по чи в'язницях сидите або пристали до іншим панам і орете землю?” Двірський Плюшкина Попов віддає перевагу життю у в'язницях поверненню в маєток свого пана. Абакум Фиров пішов у бурлаки й тягне лямку під тужливу пісню

Гоголь розповідає й про випадки масового збурювання селян проти своїх гнобителів. Це яскраво показано в епізодах убивства засідателя Дробяжкина. Разом з тим Гоголь бачить і могутню силу народу, придавлену, але не вбиту кріпосним правом. Вона проявляється в талановитості, у працьовитості, енергії російської людини, у його здатності не падати духом при будь-яких обставинах

Обговорюючи переселення в Херсонську губернію селян, куплених Чичиковим, чиновники говорять: “Росіянин людина здатна до всьому й звикає до всякого клімату. Пішли його хоч у Камчатку, так дай тільки теплі рукавиці, він поплеще руками, сокира в руки, і пішов рубати собі нову хату”. В одному з ліричних відступів Гоголь говорить про влучність, виразність російського слова, про “живий і бойком російському розумі”. Гоголь у своїй поемі показав Русь із її працьовитим і стійким народом, у якому приховані невичерпні сили, і виразив віру у світле майбутнє народу й, батьківщини

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить