Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Загальна неумита особа поміщиків у поемі Гоголя "Мертві душі"

Random Images

Вся галерея образів, дана в першому томі "Мертвих душ", переконливо розкриває внутрішню злиденність і відсталий, затхлий побут кріпосників - душевладельцев. Герої Гоголя - не Онєгіни й Печорини, а те помісне дворянство, що представлене на балі в Ларіних. Внутрішню примітивність своїх героїв Гоголь розкриває за допомогою особливих художніх прийомів. Ладу портретні глави, Гоголь підбирає такі деталі, які показують своєрідність кожного поміщика. У результаті образи поміщиків яскраво індивідуалізовані й різко, опукло обкреслені. Застосовуючи прийом гіперболи, підкреслюючи й загострюючи найважливіші риси своїх героїв,. Гоголь підсилює типовість цих образів, зберігаючи разом з тим їхня життєвість і реальність. Характеристику кожного поміщика Гоголь починає з опису обстановки, у якій того живе

Пейзажні замальовки, якими починається цей опис, дані так, що вже в них розкриваються основні риси характеру того або іншого героя поеми. Так, зовнішній вигляд садиби Манилова підкреслює й непрактичність її хазяїна, і його сентиментальну мрійність, і внутрішню порожнечу людини "ні те ні рє": "будинок, побудована на юру", "храм відокремленого міркування", "нудно-синюватий колір соснового лісу". Для посилення враження чогось нудного, неясного, невизначеного залучається й погода: "Навіть сама погода досить до речі прислужилася: день був Н? те ясний, не те похмурий, а якогось ясно-сірого кольору". Сумовитий пейзаж, даний у сірих тонах, доповнюється описом обстановки в будинку, у якій "чого-небудь вічно бракувало". Все це красномовно характеризує власника маєтку людини, від якого, якщо незабаром не відійдеш, "відчуєте нудьгу смертельну".

Після опису садиби й будинку Гоголь переходить до авторської характеристики його власника. Зовнішність героя дається так, що дозволяє читачеві проникнути в його внутрішній мир, легко відгадати основні риси характеру. Так, у Манилові підкреслені "очі солодкі, як цукор", солодкуватість, що доходить до нудотності, прищуривание й зажмуривание око від задоволення. Від опису Гоголь переходить до показу героя в дії Зустріч Маниловим Чичикова, змагання в люб'язності перед дверима у вітальню, розмову про міських чиновників, частування обідом - все це повніше знайомить читача з Маниловим. Центральним моментом у характеристиці героя є його відношення до речення Чичикова продати мертві душі

Поводження Манилова в сцені продажу мертвих душ красномовно говорить і про його безгосподарність і про бажання догодити приємному гостеві, про непрактичність і про повну розгубленість: він не тільки віддає мертві душі безоплатно, але й витрати по здійсненню купчій бере на себе. Але найбільшу виразність і своєрідність кожному героєві надає його мовленння, що вибором слів, побудовою й інтонаціями розкриває особливості його мислення, його характер і погляди. Солодкуватість Манилова проявляється й у його лексиці ("вуж таке, право, доставили насолода травневий день, іменини серця"; "препочтеннейший і прелюбезнейший людина" і т. п.

), і в будові їм фрази ("Дозвольте вам цього не дозволити..."; "Тоді почуваєш якесь, до певної міри, духовна насолода... От як, наприклад, тепер, коли випадок мені доставив счастие, можна сказати зразкове, говорити з вами й насолоджуватися приємною вашою розмовою"). Прагнення до гарної фрази викликає в Манилові або "паренье отаке" думки, що він навіть не може виразити неї, або приводить його до пишномовних виражень: "Але дозвольте доповісти, чи не буде це підприємство, або щоб ще більше, так сказати виразитися, негоція, так чи не буде ця негоція несоответствующею цивільним постановам і подальшим видам Росії" Ті ж прийоми застосовує Гоголь для характеристики й інших поміщиків. Садиба, обстановка будинку, зовнішність героя, його манери й мовлення, манера угощенья Чичикова, відношення до продажу мертвих душ - все це різне в Коробочки, Ноздрева, Собакевича й Плюшкина й усе підбором деталей і мовною своєрідністю підкреслює основні риси характеру кожного. Кожний з поміщиків своєрідний, не схожий на інших

Однак всі вони - поміщики-кріпосники, а тому в них є й загальні, класові риси, породжені феодально-кріпосницьким ладом. Ці риси наступні: 1паразитизм, життя за рахунок кріпосного селянства; 2низинні тваринні інтереси, відсутність яких-небудь високих ідейних спонукань; вульгарність, притуплення всіх людських почуттів, грубий егоїзм; 3відсутність суспільно корисної діяльності. Всі вони - "мертві душі". Так дивився на них сам Гоголь. "Будьте не мертві, а живі душі",- писав він поміщикам-дворянам

Так розцінював їх і Герцен, занесший у щоденник такі свої думки: "Мертві душі"? Це заголовок саме носить у собі щось навідне жах. І інакше він не міг назвати; не ревізькі мертві душі, а всі ці Ноздреви, Манилови й всі інші - от мертві душі, і ми їх зустрічаємо на кожному кроці".

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить