Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Тема батьківщини в поемі Н. В. Гоголя "Мертві душі"

Random Images

Основна тема поеми “Мертві душі” - тема сьогодення й майбутнього Росії. Нещадно лаючи порядок, що існував у країні, Гоголь був упевнений У тім, що Росія буде процвітаючою країною, що настануть часи, коли Росія стане ідеалом для інших країн. Ця переконаність виникала з відчуття величезної творчої енергії, що таїлася в надрах народу. Образ батьківщини в поемі виступає як уособлення всього великого, на що здатно російський народ. Що піднімається над всіма картинами й образами, намальованими в поемі, образ Росії овіяний гарячою любов'ю автора, що посвятили свою творчу працю рідній країні. У своїй поемі Гоголь викриває тих, хто заважав розвитку творчих сил нації, народу, нещадно розвінчує “хазяїв життя” - дворян

Люди, подібні до Манилова, Собакевичу, Плюшкину, Чичикову, не можуть бути творцями духовних цінностей. Гоголь назвав їх “мертвими душами”, тому що вони гальмують рух Росії вперед, вони своїм паразитичним існуванням омертвляють усе, що є кращого в Росії, у тому числі душать і давлять російський народ. Гоголь ясно відчував," які неосяжні живі сили криються в надрах країни, у надрах російського народу. Незначним людям письменник протиставляє образ великої Русі, що володіє богатирською міццю. Тут розкривається головна ідея добутку, що полягає. У запереченні соціального поневолення, суспільного застою в ім'я прогресу. Втіленням могутнього зльоту життєвої енергії, спрямованості в майбутнє є дивний образ Росії, подібно птахові-трійці мчащейся в неосяжну далечінь

“Чи не так і ти, Русь, що жвава й необгонимая трійка, несешся? Димом димиться під тобою дорога, гримлять мости, все відстає й залишається за... летить мимо все, що не є на землі, і, косячись, постораниваются й дають їй дорогу інші народи й держави”. Ліричні висловлення автора насичені високою патетикою. “...Якій блискаючій, дивовижній, незнайома землі далечінь!

Русь!” Одну за інший Гоголь накидає картини російської природи, що виникають перед поглядом мандрівника, що мчиться по осінній дорозі. Не випадково застою помісних хазяїв письменник протиставляє стрімкий рух Росії вперед. У цьому виражається його віра в майбутнє країни й народу. Ліричні міркування письменника про живий характер працьовитих російських націй належать до числа найбільш проникливих сторінок, зігрітих невгасимим полум'ям патріотизму. Гоголь прекрасно розумів, що винахідливий розум і творчі дарування російського народу тільки тоді звернуться в могутню силу, коли вони будуть вільні. Гаряче вірячи у велике майбутнє Росії, Гоголь, однак, неясно уявляв собі шлях, по якому вона повинна була прийти до могутності, славі й процвітанню

“Русь, куди ж несешся ти, дай відповідь? Не дає відповіді”. Письменник не знав реальних способів, за допомогою яких можна було б перебороти протиріччя між станом пригніченості країни і її розквітом. У своєму викритті соціального зла Гоголь об'єктивно відбивав протест широких шарів народу проти кріпосницького ладу. Саме на цьому ґрунті виростала його сатира, що бичує, що викриває владетелей кріпаків душ, чиновних правителів. Робота над другим томом поеми збіглася із глибокою духовною кризою письменника

У цей період життя стали неминуче проявлятися тенденції буржуазного розвитку. Гоголь ненавидів царство мертвих душ, але капіталізм пугал його. Гоголь, як людина глибоко віруючий, виступав проти всякої революції

Така була його життєва установка. Якщо сміх Салтикова-Щедріна спрямований безпосередньо на підрив суспільних підвалин, то сміх Гоголя в основі своєї творчий і гуманистичен. Маючи геніальний дарунок, Н. В. Гоголь створив видатний добуток. Ліричні сторінки поеми, присвячені народу, - кращі в добутку. Гоголь нескінченно любить свою країну й неї народ

Гудячи все дурне в суспільному й державному ладі Росії, автор прославляє її народ, сили якого не знаходять собі виходу в кріпак Росії. Письменникові властивий оптимізм, і він глибоко вірить у світле майбутнє

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить