Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Тема батьківщини й народу в поемі "Мертві душі"

Random Images

Роботу над поемою “Мертві душі” Н. В. Гоголь почав в 1835 році. Сюжет був підказаний Пушкіним. Первісне бажання Гоголя “...показати хоча б з одному боку всю Русь” поступово переростає в задум “твору повного”, “де було б уже не одне те, над чим варто сміятися”.

Пізніше, уже після публікації поеми, Гоголь напише: “Буває час, коли не можна спрямувати суспільство або навіть все покоління до прекрасного, поки не покажеш всю глибину його теперішньої мерзенності”. За словами Герцена, “Мертві душі” потрясли всю Росію”. В “Мертвих душах” дана широка й правдива картина російського життя 20- 30-х років минулого століття. Губернське місто, де безроздільно панує губернатор, чиновники й купці, поміщицькі садиби, куди навідувався Чичиков у пошуках “мертвих душ”, кріпосне село, столиця з її міністрами й генералами - такий соціальне тло поеми

Всім своїм змістом поема заперечувала потворний, підлий мир “мертвих душ” - жадібних користолюбців, рабовласників і царських чиновників. Гоголь, як у дзеркалі, відбив всю огидну сутність дворянсько-бюрократичного ладу з його дикими поліцейськими порядками, мораллю кріпосників і поміщицькою сваволею. Миру “мертвих душ” протистоїть у поемі ліричний образ народної Росії, про яку Гоголь пише з любов'ю й замилуванням. Як тільки він переходить від поміщиків і чиновників, від базік і оскотинившихся скнар до людей з народу, до образів і тем народного життя, до мрії про майбутнє Росії - різко міняється сам тон авторського мовлення

У ній з'являються й смутні роздуми, і м'який жарт, і, нарешті, непідроблена лірична наснага. У поемі “Мертві душі” Гоголь виступив як патріот, у якому жила непереборна віра в майбутнє, де не буде ніяких манилових і новосибірських, собакевичей і Чичикових. Письменник виразив глибоку надію в тім, що Росія підніметься до величі й слави

Тема народу проходить через всі глави поеми, у яких письменник зриває маски із представників паразитичного дворянського класу. Трагічна доля закріпаченого народу особливо сильно відчувається в образах кріпосних людей. Н. В. Гоголь говорить про тім отупінні й здичавінні, що несе рабство людині. У цьому світлі й треба розглядати образи дядька Митяя, дівчиська Пелагії, що не вміла відрізняти, де право, де лево, плюшкинских Прошки й Маври, забитих до крайнього ступеня. Соціальна пригніченість і приниженість залишили свій відбиток на Селіфані й Петрушці

Останній навіть мав шляхетне спонукання до читання книг, але його більше залучало не те, про що читав він, а процес самого читання, що от-де з букв “вічно виходить яке-небудь слово, що інший раз чорт знає що значить”. За страшним миром поміщицької Росії Гоголь почував живу душу народу. У поемі з підйомом і замилуванням говориться про його молодецтво, сміливість, про любов до вільного життя

Щодо цього глибокий зміст мають вкладені у вуста Чичикова міркування про кріпосних і випадних селян у сьомому розділі поеми. Образ Батьківщини Гоголь зобразив реально, але із гнівом. Кріпосне право гальмувало розвиток Росії. Запущені села, сумовитий побут, кріпосне право не збільшували достоїнства Росії, не звеличували її, а тягли впрошлое.

Гоголь у мріях бачив Росію іншої. Образ птаха-трійки - це символ могутності його Батьківщини. Їй належить чільна роль у світовому розвитку. “Мертві душі” - це енциклопедія життя кріпак Русі. Бєлінський писав: “Гоголь перший глянув сміло на російську дійсність”. Що ж несуть ці дворяни-хазяї життя? Нічого!

Про їх не пошкодує Росія. Якби в нас не було таких людей - видатних майстрів слова, як Грибоєдов, Пушкін, Лермонтов, Гоголь, то що б ми знали про життя російського народу в XIX столітті. Їхній цивільний подвиг полягав у тому, що вони, люблячи Росію, не побоялися показати “темні сторони” російського суспільства

Поема звучить оптимістично. Віра у свій народ, у його грандіозні сили, віра в Росію з її неповторністю й самобутністю харчували всю творчість Гоголя. Слідом за великим поетом Гоголь може сміло сказати: “Я Батьківщину люблю!” Зараз у нашій країні йдуть більші зміни, заново переосмислюються людські цінності, але ідеї Гоголя-Пророка сучасні й зараз. Чернишевський писав: “Давно вже у світі не було письменника, що був би так важливий для свого народу, як Гоголь важливий для Росії”. Високо поему оцінив Герцен. У добутку видна прекрасна душа автора, його нескінченна туга за ідеалом, смутна принадність спогадів про минуле життя, відчуття величі Росії

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить