Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Характери поміщиків у поемі "Мертві душі"

Random Images

Сваволя поміщиків, важке життя кріпаків, пияцтво, лінь - все це без прикрас були показані Гоголем у поемі “Мертві душі”. Росія - багата, бідна, добра, виродлива, дурна, любляча, зла - встає перед нами на сторінках добутку. Показується весь жах, весь “пекло” російського життя. “Пекло” російського життя - це насамперед поміщики-самодури, які піклуються тільки про себе й свій добробут, не думаючи більше ні про що. Кожний поміщик у поемі являє собою певний тип людини. Перший, до кого приїжджає Чичиков, - це Манилов. Манилов доброзичливий і ця доброзичливість огидна: “...У першу мінуту розмови з ним не можеш не сказати: “Яка приємна й добра людина!

” У наступну за тим мінуту нічого не скажеш, а в третю скажеш: “Чорт знає що таке!” - і відійдеш подалі; якщо ж не відійдеш, відчуєш нудьгу смертельну”. У його голові, господарстві й житті діється повний розвал: “...

У всякого є свій запал: в один запал звернувся на борзих собак; іншому здається, що він сильний аматор музики й дивно почуває всі глибокі місця в ній, - словом, у всякого є своє, але в Манилова нічого не було”. Єдине, чим займався Манилов, - це нікчемні міркування ні про що. У будинку не можуть уже кілька років обтягти крісла матерією. Манилов читає книгу вже два роки й особливі успіхи не видно: “...книжка, закладена закладкою на чотирнадцятій сторінці, що він постійно читав уже два роки”. Манилов веде паразитичне існування, не піклуючись ні про себе, ні про своїх кріпаків, і видно його поступове руйнування

Речення Чичикова про покупку мертвих душ приводить Манилова в здивування: “...Манилов упустив відразу цибух із трубкою на підлогу і як роззявив рот, так і залишився з роззявленим ротом протягом кількох мінут”. Але незабаром він приходить у себе й віддає Чичикову всі мертві душі за просто так.

Це пояснюється тим, що Манилов до всього байдужий і йому байдуже, що він робить. Після від'їзду Чичикова він знову віддається міркуванням про життя. Повною протилежністю Манилову є поміщик Собакевич. Собакевич - це єдиний нормальний хазяїн, що піклується про своїх селян. Знаючи, що якщо селян годувати, то вони будуть працювати, він домагається успіху й живе не бідуючи. Це хитра, розумна й розсудлива людина. На безглузде речення Чичикова про покупку мертвих душ він відповідає відразу.

“... - Вам потрібно мертвих душ? - запитав Собакевич дуже просто, без найменшого подиву, як би мова йшла про хліб. - Так, - відповідав Чичиков...

- Найдуться, чому не бути... - сказав Собакевич, - извольте, я готовий продати”. Продаючи Чичикову “мертві душі” по двох рубля з полтиною, він починає торгуватися зі ста рублів, - Собакевич ні в чому не упускає вигоду. Дуже схожа на Собакевича й поміщиця Коробочка. Вона дбайлива господарка, але вражає навколишньою своєю тупістю. У будь-якій справі вона шукає дріб'язкову вигоду й інтерес, вигадуючи копійку скрізь, де тільки можна.

Але все-таки вона дбайлива й домовита господарка й так само, як і Собакевич, намагається витягти з абсурдного речення Чичикова вигоду. Кінцевою стадією загибелі людської особистості можна назвати поміщика Плюшкина. Його ніколи багате господарство розвалюється. Плюшкин має вісімсот душ, його комори й комори ломляться від добра, але через жадібність і безглузде нагромадження все багатство звернулося в порох: “...сіно й хліб гнили, клади й стоги зверталися в чистий гній, хоч розводь на них капусту, борошно в підвалах перетворилися в камінь, і потрібно було неї рубати, до сукон, полотнам і домашнім матеріям страшно було доторкнутися: вони зверталися в пил”. Селяни Плюшкина “мруть як мухи, десятками значаться в перегонах”.

Все це показує весь жах і абсурд що відбувається. Адже при кріпосному праві такі от Плюшкини, Манилови, Собакевичи одержують усі права на таких же живих людей і роблять із ними все, що хочуть. І це страшно. Роль поеми Н.

В. Гоголя величезна. За задумом письменника, поема “Мертві душі” повинна була складатися із трьох частин

У першій частині Гоголь хотів показати весь “пекло” російського життя - все погане, що є в Росії. Друга частина повинна була показати “чистилище”, а в третій частині письменник хотів показати “рай” російського життя - все саме гарне, що є. На жаль, Н.

В. Гоголь написав тільки перший тім роману - “пекло” російського життя. Роль поеми величезна. Болае ста років пройшло з тих пор, але роман як і раніше актуальний

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить