Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Чичиков і його роль у поемі Н. В. Гоголя "Мертві душі"

Random Images

Павло Іванович Чичиков є центральним героєм поеми Гоголя “Мертві душі”. Оповідання про нього проходить наскрізною ниткою через весь добуток, і інші герої багато в чому характеризуються саме через відносини з ним. Яку роль відводить цьому персонажу автор? “Читачі не повинні обурюватися на автора, якщо особи, що донині були, не довелися по їхньому смаку; це провина Чичикова, тут він повний хазяїн, і, куди йому вздумается, туди й ми повинні тягтися.” Треба сказати, що, хоча Чичиков і займає в поемі дуже важливе місце, її не можна вважати просто описом долі й усіляких пригод цього героя

Письменник не зводив свій добуток до історії одного або навіть декількох характерів. Він бачив своє завдання в тім, щоб охарактеризувати різні явища життя Росії, а образ Чичикова відбиває лише певну сторону дійсності. Сюжет поеми нерозривно зв'язаний саме із сутністю головного героя. Кому могла спасти на думку настільки божевільна ідея - здобувати мертві душі для того, щоб потім робити з ними угоди? Тільки людині, що жадібно прагне “здобувати”, що не представляє свого існування поза придбанням і що вміє вишукувати будь-які способи для того, щоб стати власником багатства. Чичиков пускається на будь-які афери й спекуляції, якщо вони обіцяють йому солідні бариші. Спекуляції з мертвими душами наочніше всього розкривають комерційний, підприємницький склад характеру Чичикова.

Його замилування викликає не той, хто має високий сан, а той, хто володіє значним капіталом. Треба відзначити, що Гоголь розкриває образ Чичикова іншим способом, ніж образи інших героїв поеми. Адже він не міг характеризувати Чичикова через його відношення до кріпосницької власності й через опис його побуту

Гоголь показує цього героя в дії, у процесі перетворення їм у життя своїх задумів. Чичиков, мабуть, єдиний персонаж, біографію якого ми довідаємося дуже докладно, і таке його виділення цілком зрозуміло. Адже владетели маєтків являють собою щось устояне й відстале, а Чичиков персоніфікує собою нове, що формується в російському житті початок. Характерною рисою Чичикова є неймовірна багатогранність його натури (причому ці грані найчастіше абсолютно суперечать один одному). Так, товариськість і постійний інтерес до людей сполучаються в ньому з надзвичайною замкнутістю, а зовнішня чарівність - з безсоромним хижацтвом. Гоголь підкреслює, що людей, подібних Чичикову, розгадати нелегко.

Чичиков має своєрідний талант пристосованця. Виявляючись у будь-якій новій обстановці, у будь-якому середовищі, воно відразу ж стає “своїм”, близькою людиною. Він здається обтічним навіть зовні: “У бричці сидів пан, не красень, але й не дурної зовнішності, ні занадто товстий, ні занадто тонкий; не можна сказати, щоб старо, однак ж і не так, щоб занадто молодий”.

З'явившись у губернському місті під видом поміщика, Чичиков дуже швидко входить в “вибране суспільство” і завойовує загальні симпатії. Він уміє показати себе людиною світським і різнобічно розвиненим. Він може підтримати будь-яку розмову й при цьому говорить “ні голосно, ні тихо, а зовсім так, як треба. Словом, куди не поверни, була дуже чимала людина”. До кожної особи, у якому Чичиков зацікавлений, він уміє знайти свій, особливий, підхід. Він віртуозно грає на слабких струнах людини, домагаючись розташування й симпатії найрізноманітніших людей

Чичиков дуже легко “перевтілюється”, міняє манери поводження, але при цьому ніколи не забуває про своїх цілях. У бесіді з Маниловим він виглядає майже зовсім, як сам Манилов. Він так само галантний і ввічливий, так само чутливий, як його новий друг. Чичиков відмінно знає, як може зробити сильне враження на Манилова, а тому не скупиться на всілякі визнання й щиросердечні виливи

Однак, розмовляючи з Коробочкою, Чичиков не проявляє ні особливої галантності, ні щиросердечної м'якості. Він швидко розгадує сутність її характеру й тому веде сеоя^розв'язно й безцеремонно. Коробочку делікатністю не дошкулиш, і Чичиков після довгих спроб напоумити її “вийшов зовсім із границь усякого терпіння, вистачив у серцях стільцем об підлогу й пообіцяв їй риса”.

При зустрічі з Новосибірським Чичиков гнучко пристосовується до його розгнузданої манери поводження. Ноздрев визнає тільки “дружні” відносини, і Чичиков поводиться так, немов вони старі, закадичние приятелі. Ноздрев розмовляє з ним на “ти”, і Чичиков відповідає йому тим же.

Коли Ноздрев хвастається, Чичиков помовчує, надаючи іншому право висловлювати сумніву із цього приводу. Однак він зірко стежить за тим, щоб не потрапити в мережі Ноз-Древа, що явно збирається його надути. При зустрічі із Собакевичем “прямота” і “безпосередність” Чичикова зовсім зникають. Собакевичане торкають і міркування на піднесені теми. І тоді Чичиков вступає з ним в азартний торг, у якому кожний прагне перехизуватися іншого. З ділком Собакевичем Чичиков показує себе досвідченим комерсантом, що знає всілякі прийоми впливу на партнера

“Його не зіб'єш, непіддатливий!” - думає про себе Собакевич. До Плюшкину в Чичикова інший підхід: він відіграє роль великодушного доброзичливця, що бажає допомогти самотньому й беззахисному старому. Здатність Чичикова до перевтілення ґрунтується на його незвичайній спритності й енергії. За зовнішньою м'якістю й добірністю ховається розважлива й хижа натура

Чичиков нічого не визнає й ні в що не вірить, крім грошей. Виставляючи напоказ свою доброзичливість до людей, він зацікавлений лише в тім, щоб вигідно використовувати їхнє розташування. У Чичикова повністю відсутні які б те не були моральні принципи, підлість його натури безмежна. Зіставляючи Чичикова із власниками кріпосних душ, Гоголь яскраво показує ті нові риси, які могли сформуватися тільки поза атмосферою панської садиби. Це - незвичайні життєва чіпкість, пристосовність і енергія

Чичикову далекі мрійність Манилова й примітивна простодушність Коробочки. Він не мелочится, як Плюшкин, але й не схильний до безтурботного розгулу, як Ноздрев. Його заповзятливість не схожа на грубу й прямолінійну діловитість Собакевича.

Все це говорить про явну його перевагу. Однак діяльність Чичикова зіставляється Гоголем не тільки з буттям поміщиків, але й з життям країни. Як і мешканців садиб, Чичикова анітрошки не хвилюють соціальні проблеми. Він зовсім байдужий до того, що не стосується його самого, не зачіпає його інтересів. Він не почуває себе “громадянином землі своєї”, якому близькі й дороги неї долі

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить