Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Хлестаков і хлестаковщина в комедії Гоголя Ревізор

Random Images

Перу Н. В. Гоголя належать сотні чудових добутків, що стали надбанням не тільки росіянці, але й світової літератури. Суперечлива натура письменника вже багато років викликає спори й дебати. Я ж переконана: талант Гоголя величезний і самобутній, і у всій літературі йому немає рівних як письменникові-сатирикові

Комедія "Ревізор" - мій улюблений добуток. "В "Ревізорі" я вирішив зібрати в одну купу все дурне в Росії, яке я тоді знав... і за одним разом посміятися над всім" - так був визначений задум комедії автором. Перед нами повітове містечко, ціла країна, де є й освіту, і охорона здоров'я, і багато чого іншого. У ньому успішно процвітають хабарництво, хабарництво, казнокрадство. Кожний чиновник "успішно" виконує свої "обов'язки". Городничий відповідно чинові хабарничає часто й у більші розмірах

Ляпкин-Тяпкин по праву вважається вільнодумцем. Хворі в богоугодних закладах ходять у брудних халатах. Зовсім випадково серед цього безладдя виявляється хтось Хлестаков, якого всі приймають за ревізора. В образі дрібного петербурзького чиновника Гоголь показав хлестаковщину як особливе породження епохи, типове явище. В "Зауваженнях для панів акторів" автором дається наступна характеристика героя: "Трохи приглуповат і, як говорять, без царя вголове.

Говорить і діє без усякого міркування". Дійсно, із самого початку Хлестаков показує себе як людини до крайності легковажн і порожнього: просадивши всі гроші, прислані батьком, обідає в борг, не думаючи, що розплачуватися йому нема чим. Далі - він без сорому й тіні зніяковілості просить руки дочки городничего, не думаючи про те, що секунду назад освідчуватися в коханні його дружині. Думка Хлестакова метушливо перескакує з одного предмета на інший, не аналізуючи й ні на ньому не зупиняючись: почавши із принижених обіцянок заплатити за обіди й кімнату при зустрічі з городничим, закінчує погрозами звернутися зі скаргою до міністра. І це - протягом однієї мінути. По випадковості його слова доводяться дуже до речі - городничий увірував, що перед ним дійсно не хто інший, як ревізор

У наступних сценах виявляється ще одна чудова якість Хлестакова - нестриманість, хвастощі, прагнення пустити пил в очі. Куди тільки не заносить Хлестакова в момент натхнення! Він і з Пушкіним у близьких стосунках, він і автор "Юрія Милославського", він і департаментом один раз керував. Просто лавина неправди, втім, нерозумної, непереконливої, зате натхненної, природної, природної. Про Хлестакове можна сказати: бреше з насолодою, як дитина, і сам вірить у свою неправду, і тим самим виростає у власних очах. Герой не догадується, чому до нього так благоволячи - він знаходить це природним і правильним. І сніданок у богоугодному закладі на розглядається їм як "підмазування"; він із щирим подивом запитує: "Що, у вас щодня буває такий?

" відвідування всіх чиновників - теж саме собою явище, що розуміє. Про те, що йому давали хабара, він відразу не догадується - думає, що "чиновники зги добрі люди, це з їх боку гарна риса". Хлестаков довівся по душі суспільству. Порожнеча, "легкість у думках незвичайна", неправда й позерство нікого не жолоблять. У герої є світський лиск: він знає три слова по-французькому, говорить пишномовною, безглуздою й смішною мовою, недурний собою - цього виявилося досить.

Яким же образом такій людині вдається зіграти роль далеко не саму звичайну7 Відповідь автора проста й глибоко мотивований з погляду законів миру негідників. По-перше, страх, свідомість власної провини віднімає розум у чиновників. З іншого боку, "вітрогон" Хлестаков без особливої праці звик до ролі, зумів вселити всім страх і повага тому, що, будучи безпринципний і до крайності легковажний, він сміло йшов там, де зупинилася б усяка чимала людина Звідси й гірка іронія Гоголя: безпринципність править миром. У безглуздому з погляду здорового глузду поводженні Хлестакова є своя логіка. Він діяв по образі й подобі тих, кого бачив навколо В бажанні героя відігравати роль вище тої, котра призначена йому в житті, полягає сутність характеру Хлестакова. У пронозливості героя відбилися риси миколаївської епохи, коли стали процвітати вискочки, люди недалекі, але що вміють пристосовуватися до обставин за рахунок безпринципності. Сутність Хлестакова й хлестаковщини визначена самої 1риродой суспільства

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить