Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Цивільний пафос творчості Н. Гоголя

Random Images

Висока гражданственность творчості великого російського письменника Миколи Васильовича Гоголя виявилася насамперед у викритті того, що зневажає волю людської особистості, не дає їй созидательно трудитися й жити. З обуренням говорить Гоголь про нелюдського вельможу з “Повісті про капітана Копейкине” (“Мертві душі”). Цей холодний байдужий міністр у відповідь на прохання інваліда Вітчизняної війни 1812 року про видачу йому пенсії розпорядилося, щоб Копейкина виселили зі столиці. Не менш бездушні представники світського суспільства з повісті “Шинель”. Хіба не гідні вони викривального слова?! Гоголя як громадянина потрясала думка, що річ може бути дорожче людського життя, що великодушних учинків стає усе менше й менше.

Важливе місце у творчості Гоголя займала “маленька людина”. Гоголь, зображуючи сумне життя простих росіян того часу, як би пред'являв рахунок винуватцям такого положення особистості в суспільстві. Винуватцями ж були влада імущі люди, які вважали себе вправі не думати про якімсь бедном Башмачкине.

Хоча це входить у прямий обов'язок державних людей. По кількості сарказму й критики, вилитої на голів казнокрадів, підлабузників, хабарників, бюрократів, самодурів, Гоголь, по-моєму, залишається неперевершеним. Досить згадати комедію “Ревізор”, де зображений чиновництво повітового міста на чолі з городничим, або поему “Мертві душі”. Обоє добутку створюють широку панораму російського суспільства, погрязшего в пороках, неуцтві, у злочинах проти волі людської особистості

От чому нам так доріг великий письменник-громадянин, що не захотів миритися із сумними явищами російського життя того часу. Не тільки моральна потворність, відставання від вищих ідеалів, що сковувало російське дворянство, пригнічувало Гоголя. Сама нудьга паразитуючих, класів викликала в Гоголеві цивільний протест. Письменник вивів целую галерею поміщиків-виродків, показав, до якого ступеня вбогості й руйнування довели своїх селян ці собакевичи, ваб - ЛОВИ, ПЛЮШКИНи. Зображуючи важкий, бедний побут кріпаків, Гоголь нещадно критикує їхніх хазяїв. Письменник як би говорить суспільству, що нема чого дивуватися появі в Росії дядьків Митяев і Миняев, двірських дівчинок Палашек, які не знають навіть, де лево, де право, тому що таке життя, “Повість про те, як посварився Іван Іванович із Іваном Никифорови-Чим” розвінчувала духовну злиденність дворянства. “Нудно на цьому світлі, добродії!

” - говорить Гоголь, закінчуючи повість про дві Иванах, що заплуталися у власних безглуздих життях. Однак поряд з моральними виродками в добутках письменника живуть і дуже гідні люди. Деспоти не змогли заглушити шляхетних якостей народу

Мужніх, духовно стійких, відважних і щедрих людей показав письменник в образах Степана Пробки, Абакума Фирова, Максима Телятникова й каретника Михєєва. А яку душу не порадують широтою натури, шляхетними устремліннями, вогненним темпераментом герої повести “Тарас Бульба”! Минулому й сумному сьогоденню великий письменник протиставляє велике майбутнє нашої Батьківщини: “Русь! Русь! бачу тебе, з мого дивовижного, прекрасного далека тебе бачу...” Так вірити у свій народ і пророкувати його майбутня велич міг тільки великий громадянин Росії. А його натхненний, поетичний образ птаха-трійки, що несеться вперед і перед якою “постораниваются й дають їй дорогу інші народи й держави”!

Нам, співвітчизникам великого письменника й настільки ж великого громадянина Росії, є в кого повчитися цивільному почуттю. Це звертаючись до нас, у майбутнє, Гоголь говорив: “Забирайте ж із собою в шлях, виходячи з м'якого юнацького років у сувору мужність, що озлобляє, забирайте із собою всі людські рухи, не залишайте їх на дорозі, не піднімете потім!”

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить