Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Роль фантастики в одному з добутків русявий-ской літератури XIX століття. Н. В. Гоголь. " Порт-Рет"

Random Images

Один із самих значних критиків свого часу, В. Г.Бєлінський осудливо відгукнувся про повість “Портрет”: "це є невдала спроба м. Гоголя у фантастичному роді. Тут його талант падає, але він і в самому падінні залишається талантом”.

Імовірно, успіх пушкінської “Пікової дами” спонукав Гоголя розповісти історію про людину, якого погубила спрага золота. Автор назвав свою повість “Портрет”. Чи тому, що портрет лихваря зіграв фатальну роль у долі його героїв - художників, долі яких зіставлені у двох частинах повести? Або тому, що Гоголь хотів дати портрет сучасного суспільства й талановитої людини, що гине або рятується всупереч ворожим обставинам і принизливим властивостям натури? Або це портрет мистецтва й душі самого письменника, що намагається піти від спокуси успіху й благополуччя й очистити душу високим служінням мистецтву?

Напевно, є в цій дивній повісті Гоголя й соціальний, і моральний, і естетический зміст, є размиш ление про те, що таке людина, суспільство, мистецтво. Сучасність і вічність сплетені тут так нерозривно, що життя російської столиці 30-х років XIX століття сходить до біблійних міркувань про добро й зло, про їхню нескінченну боротьбу в людській душі. Художника Чарткова спочатку ми зустрічаємо в той момент його життя, коли він з юнацькою палкістю любить висоту генія Рафаеля, Мікеланджело, Корреджио й нехтує ремісничі підробки, що заміняють мистецтво обивателеві

Побачивши в крамниці дивний портрет старого із пронизливими очами, Чартков готовий віддати за нього останній двугривенний. Убогість не відняла в нього здатності бачити красу життя й із захопленням працювати над своїми етюдами. Він тягнеться до світла й не хоче перетворювати мистецтво в анатомічний театр, оголювати ножем-кистю “огидної людини”. Він відкидає художників, у яких “сама природа... здається низкою, грязною”, так що “немає в ній чогось озаряющего”.

Чартков, по визнанню його вчителя в живописі, талановитий, але нетерплячий і схильний до життєвих задоволень, суєті. Але як тільки гроші, що чудом випали з рами портрета, дають Чарткову можливість вести неуважне світське життя й насолоджуватися благополуччям, багатство й слава, а не мистецтво, стають його кумирами. Своїм успіхом Чартков зобов'язаний тим, що, малюючи портрет світської панянки, що виходив у нього кепським, він зміг обпертися на безкорисливий добуток таланта - малюнок Психеи, де чулася мрія про ідеальну істоту. Але ідеал був не живим і, тільки з'єднавшись із враженнями реального життя, став притягальним, а реальне життя знайшло значущість ідеалу

Однак Чартков збрехав, додавши незначній дівиці вигляд Психеи. Підлестивши заради успіху, він змінив чистоті мистецтва. І талант став залишати Чарткова, змінив йому. “Хто уклав у собі талант, той чистіше всіх повинен бути душою”, - говорить батько синові в другій частині повести. І це майже дослівний повтор слів Моцарта в пушкінській трагедії: “Геній і лиходійство - дві речі неспільні”. Але для Пушкіна добро - у природі геніальності. Гоголь же пише повість про те, що художник, як і всі люди, підданий спокусі зла й губить себе й талант ужаснее й стрімкіше, ніж люди звичайні

Талант, не реалізований у справжнім мистецтві, талант, расставшийся з добром, стає руйнівним для особистості. Чартков, заради успіху уступивший істину благопристойності, перестає відчувати життя в її многоцветности, мінливості, трепеті. Його портрети утішають замовників, але не живуть, вони не розкривають, а закривають особистість, натуру. І незважаючи на славу модного живописця, Чартков почуває, що він не має ніякого відношення до теперішнього мистецтва. Чудова картина художника, що вдосконалився в Італії, викликала в Чарткове потрясіння. Імовірно, у піднесеному контурі цієї картини Гоголь дав узагальнений образ знаменитого полотна Карла Брюллова “Останній день Помпеї”. Але потрясіння, випробуване Чартковим, не будить його до нового життя, тому що для цього необхідно відмовитися від погоні за багатством і славою, убити в собі зло

Чартков обирає інший шлях: він починає виганяти з миру талановите мистецтво, скуповувати й різати чудові полотна, убивати добро. І цей шлях веде його до божевілля й смерті. Що було причиною цих страшних перетворень: слабість людини перед спокусами або містичне чаклунство портрета лихваря, що зібрав у своєму палючому погляді зло миру? Гоголь двойственно відповів на це питання

Реальне пояснення долі Чарткова настільки ж можливо, як і містичне. Сон, що приводить Чарткова до золота, може бути й здійсненням його підсвідомих бажань, і агресією нечистої сили, що поминається щораз, як мовлення заходить про портрет лихваря. Слова “рис”, “диявол”, “тьма”, “біс” виявляються в повісті мовною рамою портрета. Пушкіна в “Піковій дамі” по суті спростовує містичне тлумачення подій. Повість, написана Гоголем у рік появи й загального успіху “Пікової дами”, є відповіддю й запереченням Пушкіну

Зло зачіпає не тільки підданого спокусам успіху Чарткова, але й батька художника Б., що писав портрет лихваря, схожого на диявола й самого ставшего нечистою силою. І “твердий характер, чесна пряма людина”, написавши портрет зла, почуває “тривогу незбагненну”, відраза до життя й заздрість до успіхів талановитих своїх учнів. Художник, прикоснувшийся до зла, що написав ока лихваря, які “дивилися демонски-нищівно”, уже не може писати добро, кистю його водить “нечисте почуття”, і в картині, призначеної для храму, “немає святості в особах”. Всі люди, пов'язані з лихварем у реальному житті, гинуть, змінивши кращим властивостям своєї натури

Художник, що відтворив зло, розширив його вплив. Портрет лихваря віднімає в людей радість життя й будить “тугу таку... точно начебто б хотів зарізати когось”. Характерно стилістично це сполучення: “точно начебто б...” Зрозуміло, “точно” ужито в змісті “як”, щоб уникнути тавтології. Разом з тим сполучення “точно” і “начебто б” передає властиву Гоголю манеру деталізованого реалістичного опису й примарності, фантастичного змісту подій

Повість “Портрет” не несе заспокоєння, показуючи, наскільки всі люди, незалежно від властивостей свого характеру й висоти переконань, піддані злу Гоголь, переробивши фінал повести, віднімає надію на викорінювання зла. У першій редакції вигляд лихваря таємниче випаровувався з полотна, залишивши чистим полотно. В остаточному тексті повести портрет лихваря зникає: зло знову пішло бродити по світлу

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить