Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Тип ділової людини в добутках А. С. Грибоєдова й Н. В. Гоголя

Random Images

Сюжетну основу "Горя від розуму" склав драматичний конфлікт бурхливого зіткнення розумного, шляхетного й волелюбного героя з навколишньою його відсталим середовищем реакціонерів. Цей зображений А. Грибоєдовим конфлікт був життєво правдивий, історично достовірний. З юного років буваючи в колі передових російських людей, що вступили на шлях боротьби з миром самодержавства й кріпосництва, живучи інтересами цих людей, розділяючи їхні погляди й переконання, Грибоєдов мав можливість близько й повсякденно спостерігати найважливіше, характерне й хвилююче явище суспільного побуту свого часу - боротьбу двох мировоззрений, двох ідеологій, двох життєвих укладів, двох поколінь. Сам Грибоєдов у широко відомому, постійно цитируемом листі до П. А. Катенину із граничною ясністю розкрив зміст і ідейний зміст драматичної колізії, покладеної в основу "Горя від розуму": "...у моїй комедії 25 дурнів на одну розсудливу людину; і ця людина, зрозуміло, у противуречии із суспільством, його навколишньої, його ніхто не розуміє, ніхто простити не хоче, навіщо він трошки вище інших" Грибоєдов показує, як планомірно й нестримно, усе більше й більше загострюючись, наростає "противуречие" Чацкого з фамусовским суспільством, як це суспільство віддає Чацкого анафемі, що носить характер політичного доносу, - його повідомляють привселюдно баламутом, карбонарієм, людиною, що заміряється на "законний" державного й суспільного лада; як, нарешті, голос загальної ненависті поширює мерзенну плітку про божевілля Чацкого.

"Спочатку він веселий, і це порок" "Жартувати й століття жартувати, як вас на це стане!" Він злегка перебирає чудності колишніх знайомих, що ж робити, коли немає в них благороднейшей помітної риси! Його глузування не уїдливі, покуда його не роздратувати, але все-таки" "Принизити рад, кольнути, заздрий! гордий і зол"" Не терпить підлості: "Ах! Боже мій, він карбонарій". Хтось зі злості видумав про нього, що він "божевільний, ніхто не повірив, але всі повторюють, голос загального недоброхотства й до нього доходить, притім і нелюбов до нього тої дівчини, для якої єдино він з'явився в Москву, йому зовсім пояснюється, він їй і всім наплював в очі й був такий". Грибоєдов розповів у своїй комедії про те, що відбулося в одному московському будинку протягом одного дня Але яка широта в цьому оповіданні!

У ній віє дух часу, дух історії. Грибоєдов як би розсунув стіни фамусовского будинку й показав все життя дворянського суспільства своєї епохи - із протиріччями, що роздирали це суспільство, кипінням страстей, ворожнечею поколінь, боротьбою ідей. У рамки драматичної картини зіткнення героя із середовищем Грибоєдов умістило величезну суспільно-історичну тему перелому, що позначився в житті, тему рубежу двох епох - "століття нинішнього" і "століття минулого". Центральним героєм поеми "Мертві душі" є Павло Іванович Чичиков, і виділяється він на загальному тлі насамперед діяльністю, активністю Це фігура підприємця - нова в російській літературі Гоголь показував, як зложилося вміння Чичикова пристосовуватися до будь-якої обстановки, орієнтуватися в будь-якій ситуації. Батько дав юному Чичикову раду: "Усе зробиш і все прошибиш на світі копійкою" Все життя Чичикова стала ланцюгом шахрайських махінацій і злочинів. Павло Іванович прикладає величезні зусилля й проявляє невичерпну винахідливість, пускається на будь-які афери, якщо вони обіцяють успіх, обіцяють заповітну копійку Чичиков швидко орієнтується в будь-якій ситуації, скрізь зачаровує, у деяких навіть викликає замилування. На мій погляд, Чичиков більше інших здається нам "знайомим незнайомцем", адже й зараз життєвою філософією багатьох наших "підприємців" стало гасло: "Зачепив - поволок, зірвалося - не запитуй".

Багато хто вважають, що якщо "прямій дорогою не візьмеш", те "косою дорогою більше навпростець". Та й взагалі творчість Гоголя представляється нам як галерея "знайомих незнайомців". Згадаємо Хлестакова з комедії "Ревізор". Хіба не можна затверджувати, що його риси властиві кожній людині в тім або іншому ступені? "Нехай усякий відшукає частку себе в цій ролі й у той же час оглядиться навколо, без остраху й страху, щоб не вказав хто-небудь на нього пальцем і не назвав би його по ім'ю. Усякий хоч на мінуту, якщо не на кілька мінут, робився або робиться Хлестаковим, але, натурально, у цьому не хоче тільки зізнатися", - писав сам Гоголь Подібність цих двох героїв безсумнівно. Як безсумнівна подібність ідейних прагнень А.

Грибоєдова й Н. Гоголя

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить