Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Росіянин фольклор В. С. Галкін. "Сибірські розповіді" рецензія

Random Images

Незабаром казка позначається... Приповідка Чарівний мир казки - він створювався з незапам'ятних часів, коли людині було неведомо не тільки друковане, але й рукописне слово. Казка жила й передавалася з вуст у вуста, переходила з покоління в покоління. Її корінь глубинно народні. І жити казка буде стільки, скільки на небі сонечко буде світити

Звичайно, казка нашого часу - не усна народна творчість, а твір, написана пером професійного літератора. Вона вже неминуче й за формою, і по стилістиці відрізняється від старих казок. Але своїх дорогоцінних споконвічних якостей казка не втратила й донині. Це - лукавинка, доброта, пошук кращих, шляхетних початків у характері людини, люта цілеспрямованість у подоланні зла. Я недавно прочитав книгу Володимира Галкіна “Сибірські розповіді” і порадів удачам автора в розвитку казкових російських традицій. У книзі про автора повідомляється, що він учитель і протягом багатьох лет збирає фольклор, щоб на його основі складати нові розповіді. В.

Галкін гармонійно з'єднує подробиці реального побуту сучасного Сибіру і її минулого із чарівництвом казкового миру. Тому, читаючи “Сибірські розповіді”, немов вдихаєш аромат духмяной хлібної закваски, що збереглася ще в багатьох сільських господарок, і обпікаєшся свіжим сибірським морозцем, виходячи поутру в ліс разом з героями розповідей. Сюжети розповідей прості. Наприклад, у розповіді “Еремеево слово” мова йде про старого Веремію Стоеросовом, що жив на селі тим, що плів кошика під гриби так ягоди. Але штука в тім, що він під час цієї своєї роботи любив, різні байки цікаво розповідати. Часто в нього повна хата народу набивалася

Усі хотіли послухати Еремееви байки. А збирався народ так: “Мати якого-небудь хлоп'яти прийде, зашумить: “Байки слухає, а поутру не добудишся!” Але інші на неї зашикають: “Бери, тітка, мальца свого, так нам не заважай!” Баба замовчить. Постоїть, постоїть та й присяде в куточку: “евон як складно каже!” Цим коротким фрагментом автор позначив два моральні початки в житті російського народу: перше - праця для нього не самоціль, і він завжди намагається якось прикрасити його піснею або словом, іншими словами - будні у свята перетворити; друге - побачивши чужої радості забуває він свої власні труднощі й суми

Але без заздрісників не обходиться. Є на селі хлопець Оська Рябов, на прізвисько Рябок. Його в селі всі недолюблюють. Заздрий: “Сусід до свята дружині хустка з місту привезе, Рябок по селу нашіптує: “Чого Макар Марью виряжает? Однаково рилом не вийшла”. Звичайно, така людина заздрила добрій славі Веремія-Казкаря й намагалася піддягти його. Сидить, сидить - і раптом ні з того ні із сього бовкне: “Брехня всі!

” Веремій до цього поперечника ставився спокійно, хоча селяни багато разів намагалися за нього заступитися: “Гнав би Рябка Веремій, чого терпить?” А інші масла у вогонь підливали: “Зрізав, видать, його Оська-Те!” Автор описує ситуації, де чітко проявляються різні характери героїв. Особливо гарний тут Веремій. Він анітрошки не ображається на Рябка, але все-таки беззлобно вирішує його провчити, а вірніше - на шлях щирий наставити

Для здійснення мети Веремій вибирає стародавній російський казковий варіант: осміяти поперечника через який-небудь вигадливий випадок. Він іде до знайомого мисливця й просить у нього кілька живих зайців, знаючи, що той їх уміє ловити не петлями, а в ямках. Зайців Веремій помістив у короб і став чекати приходу гостей - байки його послухатися

Гості прийшли, а разом з ними й поперечник Рябок. Тут Веремій говорить: “Зайцев буду ловити, чого даром час втрачати. Змову прочитаю - вони й наляжуть, поки вам байки розповідаю”. Звичайно, засумнівався тільки Рябок і погодився на парі з Веремієм. Хто програє, той цебро медовухи ставить. Але Веремій і тут проявляє широту натури: поки шепотіла змова, гості пригощалися його власної медовухой. Звичайно, Веремій виграв суперечку

Поки його зайці з короба вистрибували так дряпали в ліс, усе глузували з Рябком. На все життя йому наука було. Можна порассуждать над цим фрагментом ширше. Видно, що мисливець-те “промишляв іноді з рушничкою, так носив його більше для форсу”.

Побільше б таких мисливців! А сам головний герой розповіді Веремій - людин не мстивий і щедрий. Він хоч і виграв суперечку, так однаково свою медовуху виставив. А справедливість допомогли відновити саме зайчишки. Відразу пригадується казка про те, як заєць, у ролі меншого брата, у перегонах брав участь і переміг

Тобто автор зберіг російську казкову традицію. Хочу в завершення сказати, що збирачів фольклору в нас не так вуж і багато. Тому кожна зустріч із таким збирачем самоцвітного народного слова, як Володимир Галкін, - завжди радість

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить