Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Художні особливості у творчості Гоголя

Random Images

Гоголь почав свою творчу діяльність як романтик. Однак він незабаром звернувся до критичного реалізму, відкрив у ньому нову главу. Як художник-реаліст Гоголь розвивався під сприятливим впливом Пушкіна. Але він не був простим наслідувачем родоначальника нової російської літератури. Своєрідність Гоголя бути в тім, що він першим дав найширше зображення повітової поміщицько-чиновницької Росії й "маленької людини", жителя петербурзьких кутів

Гоголь був геніальний сатирик, що бичував "вульгарність вульгарної людини", що гранично оголював суспільні протиріччя сучасної йому російської дійсності. Ця соціальна спрямованість Гоголя позначається й у композиції його добутків. Зав'язкою й сюжетним конфліктом у них є не любовні й сімейні обставини, а події суспільного значення. При цьому сюжет у Гоголя служить лише приводом для/широкого зображення побуту й розкриття характерів-типів. Глибоке проникнення в суть основних суспільно-економічних явищ сучасної йому життя дозволило Гоголю, геніальному художникові слова, намалювати образи величезної узагальнюючої сили. Імена Хлестакова, Манилова, Коробочки, Ноздрева, Собакевича й інших стали загальними. Навіть другорядні особи, виведені Гоголем на сторінках його добутків (наприклад, в "Мертвих душах"): Пелагія, кріпосна дівчинка Коробочки, або Іван Антонович, "кувшинное рило",- мають велику силу узагальнення, типовості

Гоголь підкреслює в характері героя одну-дві найбільш істотної його риси. Часто він їх гіперболізує, отчий образ стає ще більш яскравим і опуклим. Цілям яскравого, сатиричного зображення героїв служить у Гоголя ретельний підбор безлічі подробиць і різке їхнє перебільшення. Так, наприклад, створені портрети героїв "Мертвих душ".

Ці подробиці в Гоголя переважно побутові: речі, одяг, житло героя. Якщо в романтичних повістях Гоголя дані підкреслено мальовничі пейзажі, що надають добутку певну піднесеність тону, то в реалістичних його добутках, особливо в "Мертвих душах", пейзаж є одним із засобів окреслення типів, характеристики героїв. Тематика, соціальна спрямованість і ідейне висвітлення явищ життя й характерів людей обумовили своєрідність літературного мовлення Гоголя. Два мири, зображувані Гоголем,- народний колектив і "существователи" - визначили основні особливості мовлення письменника: його мовлення те захоплене, перейнята ліризмом, коли він говорить про народ, про батьківщину (в "Вечорах", в "Тарасі Бульбе", у ліричних відступах "Мертвих душ"),те стає близька до живий розмовного (у побутових картинах і сценах "Вечорів" або коли повествуется про чиновно-поміщицьку Росію).

Своєрідність мови Гоголя полягає в більше широкому, чим у його попередників і сучасників, використанні простонародного мовлення, діалектизмів, українізмів. Гоголь любив і тонко почував народно-розмовне мовлення й уміло застосовував всі відтінки її для характеристики своїх героїв і явищ громадського життя. Ліризм у мовленні автора і його героїв обумовлює деякі прийоми її побудови: 1періодична будова фрази, коли багато речень з'єднане в одне ціле ("Тарас бачив, як неясні сталі козацькі ряди і як зневіра, непристойна хороброму, стало тихо обіймати козацького голови, але мовчав: він хотів дати час усьому, щоб пообвиклись вони й до зневіри, наведеній прощанням з товаришами, а тим часом у тиші готувався разом і раптом розбудити їх всіх, гикнувши по-казацки, щоб знову й з большею силою, чим колись, відвертала бадьорість кожному в душу, на що здатно одну тільки слов'янську породу, широка могутня порода перед іншими, що море перед мілководними ріками"); 2введення ліричних діалогів і монологів (такий, наприклад, розмова Левко й Ганни в першому розділі "Травневої ночі", монологи - звертання до козаків Кошового, Тараса Бульби, Бовдюга в "Тарасі Бульбе"); 3достаток окличних і питальних речень (наприклад, в описі української ночі в "Травневій ночі"); 4емоційні епітети, що передають силу авторської наснаги, породженого любов'ю до рідної природи (опис дня в "Сорочинской ярмарку"або до народного колективу ("Тарас Бульба"). Народно-побутовим мовленням Гоголь користується по-різному. У ранніх добутках (в "Вечорах"її носієм є оповідач. У його вуста вкладає автор і просторіччя (побутові слова й звороти), і такі звертання до слухачів, які носять фамільярно-добродушному, властивий даному середовищу характер: "Їй-богу, уже набридло розповідати!

Так що ви ду<-томите? право, нудно: розповідай, та й розповідай, і відв'язатися не можна! ну, извольте, я розповім, тільки ледве^-їй, востаннє" ("зачароване місце"). Характер людини, його соціальний стан, професія - все це надзвичайно чітко й точно розкривається в мовленні персонажів Гоголя. Сила Гоголя-Стиліста - у його гуморі. Гумор Гоголя - "сміх крізь сльози" -був обумовлений протиріччями російської дійсності його часу, в основному - протиріччями між народом і антинародною сутністю дворянської держави. У своїх статтях про "Мертві душі" Бєлінський показав, що гумор Гоголя "складається в протилежності ідеалу життя з дійсністю життя". Він писав: "Гумор становить могущественнейшее знаряддя духу заперечення, що руйнує старе й подготовляющего нове".

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить