Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Антитеза як композиційна основа роману "Обломів"

Random Images

Роман И. А. Гончарова “Обломів” організований за допомогою. прийому антитези. Протягом усього роману йде протиставлення героя - героєві, події - події, поняття - поняттю й т.д. Однак що дає нам, читачам, використання цього прийому? Складніше, чи легше стає пізнавати мир героя?

чиЄ прийом антитези дороговказною зіркою або, навпаки, перешкодою на шляху до розуміння ідейного стрижня добутку? Одним словом, яка мета його використання? По-перше, у протиставленні (як і в порівняннілегше виявляються особливі риси характеру, які часто бувають індивідуальними й тому являють певну цінність. Наприклад, риси характеру головного героя роману в зіставленні з рисами характеру Штольца: “Голубина ніжність”, внутрішня чистота...

Також антитеза дає можливість побачити два непорівнянних полюси, два контрастно виражених поняття. Причому не тільки побачити, але й прийняти принадність кожного з них. (Такі два сталкивающихся стани Обломова: бурхлива тимчасова діяльність і бездіяльність, лінь, апатія

По-третє, антитеза допомагає проникнути у внутрішній мир героя, показуючи контрастність, що є присутнім не тільки в зовнішньому, але й у духовному світі. (Мрії Обломова й реальність, у яку він так і не зможе їх втілити.Якщо вдаватися в подробиці, те цей ряд можна продовжувати нескінченно, адже в протиставленні перебуває майже кожна річ, кожна деталь. (Гілка бузку як символичная путівка у світле майбутнє й халат як трясовина ліні й апатії, що постійно засмоктує Іллю Ілліча.Однак і без ретельного аналізу тексту роману можна виявити величезну кількість більших, навіть і щонайнайбільших протиставлень. • Самий початок добутку побудований на зіткненні суєтного, фальшивого миру Петербурга й величезного недоторканого внутрішнього миру Обломова.

Волков, Судьбинский, Алексєєв, Пенкин, Тарантьев - всі ці дешеві добродії - яскраві представники цього неприродного суспільства. Їхнє традиційне відвідування просто чужо розумінню головного героя. “Не підходите, не підходите! Ви з холоду!” - намагається відгородити себе від смутного лицемірства Обломів. Йому огидно насильницьке занурення в цей бруд, що приносять із собою у вигляді новин і запрошень його “приятелі”.

Ця контрастність буде видна й протягом усього роману. (Обломову неприємні світські збори й порожня діяльність у Петербурзі.На прийомі антитези також вибудувана й система образів роману. Обломів - Штольц, Ольга - Гафія Матвіївна й др.

Навіть портретна характеристика головних героїв вказується в протиставленні. “...Людина років тридцяти двох-трьох від роду, середнього росту, приємної зовнішності, з темно-сірими очами, але з відсутністю всякої певної ідеї, усякої зосередженості в рисах особи. Думка гуляла вільним птахом по особі, пурхала в очах... ховалася в складках чола, потім зовсім пропадала, і тоді у всій особі тепліло рівне світло безтурботності

З особи нескінченно переходила в пози всього тіла, навіть у складки шлафрока”. І зовсім інший Штольц: “він безупинно в русі... він весь складений з костей, мускулів і нервів, як кревний англійський кінь

Він сухорлявий, щік у нього майже зовсім ні, тобто кістка для мускул, але немає ознаки жирної округлості... Рухів зайвих у нього не було...” Два різних характери, два різних чоловіки; причому настільки непорівнянні, що важко повірити, що між ними є щось загальне. І проте це так.

Це “загальне” виникло через довірливість, відкритості, у якімсь ступені наївності Обломова. Обломів не тільки апатичний, ледачий, бездіяльний; у нього добре серце, його “голубина ніжність” і внутрішня чистота здатні залучати до себе навколишніх. Він відкритий миру... Але тільки якась невидима плівка ме - шает йому злитися з миром, устати поруч зі Штольцем, жити повної руху життям

У протиставленні також виявляються й два ключових жіночих образи: Ольга Іллівна й Гафія Матвіївна. Ці дві жінки символізують собою два життєві шляхи, які надаються Обломову як вибір. Ольга - сильна, цілеспрямована, горда натура й одомашнена, господарська, добра, проста Гафія Матвіївна. Обломів вибирає другий шлях. Здавалося б, що йому коштувало зробити один крок назустріч Ользі й поринути в ту мрію, що так ясно була зображена в “Сні”... Але спілкування з Ольгою - це свого роду останній прояв особистості Обломова, як би останній зліт, останнє занурення в млість чистоти й щастя, а за всім цим - тільки лише падіння й безперспективне існування... (Як ми бачимо, у цьому фрагменті тексту також використані антитези

М'яка натура Обломова не здатна злитися з фальшивим, жорстоким зовнішнім миром. Для нього це занадто важко... От чому Обломів вибуває із гри вічного пошуку щастя що проиграли. Він вирішує поринути в апатію в заміському будиночку Гафії Матвіївни, де він і знаходить свій “спокій”. Звичайно, зовсім далеке всім навколишнє сприйняття миру Обломовим зіштовхується насамперед зі сприйняттям миру Штольцем. Штольцу настільки незрозуміло й неприємно теперішнє положення Обломова, що він викликує: “Загинув...

назавжди загинув!” - а трохи пізніше в кареті він розчаровано скаже Ользі, що в будинку Обломова панує “обломовщина...”. Це поняття стає одночасно ключовим і фатальним для головного героя. Він те повністю зливається з ним, поринає в нього, то зовсім відділяється, не почуваючи ніякого зв'язку із цим вираженням. Обломів не дорівнює самому собі, він здатний бути різним і ставиться до всьому по-різному. Не можна, звичайно, сказати, що цей стан Обломова побудовано на прийомі антитези, але проте своєрідну паралель провести можна. Правда, чим ближче фінал добутку, тим _сильніше виражається це рівність

И в кінці кінців Ілля Ілліч стає рабом, але не собі, а нулю. Дійсно, все його життя, що складалася з моральних зльотів і падінь, криз, у підсумку перетворюються в ніщо... Трагичний фінал роману протипоставлений вічному оптимістичному, цілеспрямованому настрою Штольца. “Тепер або ніколи!

” - багатообіцяючий і відкриваючий далекий обрії девіз Штольца, і “життя - ніщо, нуль” - руйнуючі всі задуми, мрії й надії фінальний стан головного героя... Звичайно, це заключне, підсумкове протиставлення ще раз доводить, що антитеза є головним літературним прийомом, використаним у рому не, але головне - не це. Замислюєшся насамперед над тим, що все-таки та трясовина апатії узяла гору над головним героєм, поглинула його живий, чистий початок, спотворивши особистість, зробивши її творцем такого дикого явища, як “обломовщина”...

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить