Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Андрій Штольц - надуманість образа роман "Обломів"

Random Images

Епіграфом до статті "Що таке обломовщина?" Добролюбов обрав повні глибокого змісту слова Гоголя із другого тому "Мертвих душ": "Де ж той, хто б рідною мовою росіянці душі вмів би сказати нам це всемогутнє слово "уперед"? Віка проходять за століттями, полмильона сиднів, телепнів і дурнів дрімає непробудно, і рідко народжується на Русі чоловік, що вміє вимовити його, це всемогутнє слово..." Питання, поставлений в епіграфі, питання про активного історичного діяча, про справді позитивного героя літератури хвилював все передове російське суспільство. І роман Гончарова, і стаття Добролюбова з усією непохитністю відповідали, що такими діячами, такими героями вже не могли бути ні Онєгіни, ні Печорини, ні тим більше Обломови. Тоді хто ж у романі Гончарова міг хоч якоюсь мірою претендувати на звання такого діяча? На перший погляд таким героєм у романі є Андрій Штольц, вірний і клопітливий друг Обломова.

До цього висновку змінює нас і автор роману. Дійсно, Штольц діловитий і енергійний по натурі. Ще в дитинстві батько привчає його до самостійності, прищеплює йому лю бовь до праці. Він активно опановує знаннями, багато читає. Штольц добре знає й практичну сторону життя, його не проведе який-небудь пройдисвіт, як це зробив Іван Матвійович із Обломовим. Він не сидить сиднем будинку - він постійно в роз'їздах по країні, буває по справах за границею

Разом з тим це не сухар, не вузький ділок; Штольц цінує музику, здатний на міцну дружбу, гаряче вміє любити. Про все це говориться в романі. Однак читач не переконується в повній життєвості цього образа. Мало залучає нас і діяльність Штольца. Штольц зайнятий приватним підприємництвом, він - буржуазний ділок. Те, що Гончарів побачив у житті таких ділків, - безсумнівна заслуга письменника

Але автор роману нагородив цього буржуа не властивими йому чеснотами, це додало героєві риси ходульності й непереконливості. Подібними недоліками страждають родинні Штольцу герої й в інших романах Гончарова: Петро Адуев в "Звичайній історії", Тушин в "Обриві". А. П. Чехов згодом резковато, але в цілому правильно сказав про Штольце: "Штольц не вселяє мені ніякої довіри. Автор говорить, що це чудовий малий, а я не вірю

Це продувна бестія, що думає про себе дуже добре й собою задоволена. Наполовину він складений, на три чверті ходулен". Однак і в романі є вказівки на обмеженість Штольца. Гончарів, як правдивий художник-реаліст, не міг не відзначити ущербності, вузькості ідеалів Штольца. А ідеал його - досягнення матеріального статку, комфорту, особистої упорядженості. Зображуючи ідилічне життя Штольца, що досягло своїх цілей, письменник так малює розпорядок дня його сім'ї: "Вставали вони хоча й не із зорею, але рано; любили довго сидіти за чаєм, іноді навіть начебто ліниво мовчали, потім розходилися по своїх кутах або працювали разом, обідали, їздили в поле, займалися музикою... як всі, як мріяв і Обломів...

" У цих словах укладений, по суті, досить суворий вирок Штольцу. Ще ясніше ідейна обмеженість Штольца виявляється в його відповіді Ользі, що стала його дружиною, але аж ніяк що не заспокоїлася у своїх шуканнях: "Ми не Титани з тобою... ми не підемо, з Манфредами й Фаустами, на зухвалу боротьбу із заколотними питаннями, не приймемо їхнього виклику, схилимо голови й смиренно переживемо важку мінуту..." Ні, це не слова діяча, про яке мріяла молодь, мріяла Ольга, про яке говориться в епіграфі до статті Добролюбова

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить