Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Ідеальний жіночий характер у поданні И. А. Гончарова По романі "Обломів"

Random Images

Роман "Обломів" вийшов у світло в 1859 році, коли в країні надзвичайно гостро поставав питання скасування кріпосного права, коли російське суспільство вже повною мірою усвідомило згубність існуючих порядків. "Розбирати жіночі образи, створені И. А. Гончаровим, виходить, пред'являти претензію великим знавцям жіночого серця", - помітив один з найбільш проникливих російських критиків Н. А.

Добролюбов. В образі Ольги Іллінською втілилися не тільки кращі риси російської жінки, але й все краще, що бачив письменник у російській людині. Ольга не була красунею, не було ні білизни в ній, ні яскравого колориту щік і губ, і ока не горіли променями внутрішнього вогню. Але якби її перетворити в статую, то вона була б статуєю гармонії й грації. Саме в Ользі ми бачимо всі ті риси, які завжди привертали увагу російських письменників у будь-якій жінці: відсутність штучності, красу не застиглу, а живу. Ми можемо впевнено сказати, що Ольга Іллінська продовжує ту галерею прекрасних жіночих образів, що відкрив а Тетяна Ларіна, і якими буде захоплюватися не одне покоління читачів. Ольга - чужа у своєму середовищі

Але в ній є й розум, і рішучість, щоб відстоювати право на свою життєву позицію. Саме Ольгу Обломів сприйняв як втілення того ідеалу, про яке мріяв. Відносини головного героя роману з Ольгою дозволяють нам глибше зрозуміти характер Іллі Обломова. Що ж бачить Ольга в Обломове? Спочатку хвороблива нездатність цієї людини до дії запалює в ній бажання допомогти гарному, але слабовільній людині. Вона цінує в Обломове розум, простоту, довірливість, відсутність всіх тих світських умовностей, які також далекі і їй

Вона почуває, що в ньому немає цинізму, але є постійне прагнення до сумніву й співчуття. Ольга мріє, що "вона вкаже йому ціль, змусить полюбити все те, що він розлюбив... Він буде жити, діяти, благословляти життя і її". Однак Ользі й Обломову не призначено бути щасливими. Обломів передчуває, що їхні відносини з Ольгою не можуть завжди бути тільки їхньою особистою справою, вони неодмінно обернуться безліччю умовностей, обов'язків. Ольга постійно міркує про своє почуття, про вплив на Обломова, про своїй "місії"; любов стає для неї боргом, а тому вже не може бути безоглядної, стихійної. Більш того, Ольга не готова пожертвувати всім заради любові

"Тобі хотілося б довідатися, чи пожертвувала б я тобі своїм спокоєм, чи пішла б я з тобою цим шляхом?.. Ніколи, нізащо!" - рішуче відповідає вона Обломову.

Обломів і Ольга чекають друг від друга неможливого. Вона від нього - діяльності, волі, енергії; у її поданні, він повинен стати схожим на Штольца, але тільки зберегти при цьому краще, що є в його душі. Він від її - безоглядної, самовідданої любові. Ольга любить того Обломова, якого створила у своїй уяві, який вона щиро хотіла створити вжизни.

"Я думала, що пожвавлю тебе, що ти можеш ще жити для мене, - а ти вмер уже дуже давно", - із працею вимовляє Ольга й ставить гірке запитання: "Хто прокляв тебе, Ілля? Що ти зробив? Що загубило тебе? Немає ім'я цьому злу...". - "Є, - відповідає Ілля. - Обломовщина!" Трагедія Ольги й Обломова стає остаточним вироком тому явищу, що зобразив Гончарів

Ольга виходить заміж за Штольца. Саме він зумів домогтися того, що в душі Ольги здоровий глузд, розум остаточно перемогли її почуття, що терзало. Її життя можна назвати щасливої

Вона вірить у свого чоловіка, а тому любить його. Але Ольга починає почувати непояснену тугу. Механічне, діяльне життя Штольца не дає тих можливостей для руху душі, які були в її почутті до Обломову. І навіть Штольц угадує це: "Довідавшись раз, його розлюбити неможливо". З любов'ю до Обломову вмирає краща частина душі Ольги, вона назавжди залишається жертвою. "Ольга, по своєму розвитку, представляє вищий ідеал, який тільки може тепер російський художник висловити з теперішнього російського життя, жива особа, тільки таке, яких ми ще не зустрічали", - писав Н.

А. Добролюбов. - "...У ній-те більш, ніж у Штольце, можна бачити натяк на нове російське життя, від її можна чекати слова, що спалить і розвіє обломовщину...

Обломовщина їй добре відома, вона зуміє розрізнити неї у всіх видах, під всіма масками, і...знайде в собі стільки сил, щоб зробити над нею суд нещадний...".

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить