Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Обломів і обломовщина як явище російського життя

Random Images

Роман И. А. Гончарова “Обломів” вийшов у світло в 1859 році, у той момент, коли в країні надзвичайно гостро поставав питання скасування кріпосного права, коли російське суспільство вже повною мірою усвідомило згубність існуючих порядків. Глибоке знання життя й точність соціального аналізу характерів дозволили письменникові знайти дивно вірне визначення укладу російського життя того часу - “обломовщина”. Головне завдання автора в романі - показати, як поступово вмирає в людині людин, наскільки не пристосований до життя поміщик, що не звик що-небудь робити

Головні якості доброго, милого Іллі Ілліча Обломова - його інертність, апатія, відраза до якої-небудь діяльності. Вірний традиціям реалізму, И. А. Гончарів показує, що ці якості з'явилися результатом виховання Обломова, вони породжені впевненістю в тім, що будь-яке бажання його буде виконане й для цього не треба додавати ніяких зусиль

Обломів - дворянин, йому не треба трудитися заради шматка хліба - на нього трудяться сотні кріпаків Захаров у маєтку й повністю забезпечують його існування. А виходить, він може цілими днями лежати на дивані, не тому, що утомився, а тому, “що це було його нормальним станом”. Він майже злився зі своїм м'яким зручним халатом і довгими широкими туфлями, у які віртуозно попадав з першого разу, тільки-но тільки звішував ноги з дивана. У молодості Обломів “був повний усяких прагнень, надій, чекав багато від долі й самого себе, усе готувався до якогось поприща, до якоїсь ролі”.

Але час ішов, а Ілля Ілліч усе збирався, готувався почати нове життя, але не просунувся ні на крок ні до якої мети. У Москві він одержав гарне утворення, але голова його “була начебто бібліотека, що складається з одних розрізнених вроздріб знань”. Надходячи на службу, що раніше представлялася йому у вигляді якогось сімейного заняття, він і не припускав, що життя відразу розділиться для нього на дві половини, одна йз яких буде складатися із праці й нудьги, що для нього було синонімами, а інша - зі спокою й мирних веселощів. Він зрозумів, що “потрібно бути принаймні землетрусу, щоб не прийти здоровій людині на службу”, а тому він незабаром подав у відставку, потім припинив виїзди у світло й повністю зачинився в кімнаті. Якщо Обломів і визнає якусь працю, то тільки праця душі, оскільки десятки поколінь його предків “зносили праця як покарання, накладена ще на праотцов наших, але любити не могли, і де був випадок, завжди від нього позбувалися, знаходячи це можливим і належним”. У житті Обломова бували мінути, коли він замислювався про причини, що спонукали його вести таке життя, коли він задавав собі питання: “Отчого я такий?

” У кульмінаційній главі роману “Сон Обломова” письменник відповідає на це питання. Він створює картину провінційного поміщицького побуту й показує, як ледача спячка поступово стає нормальним станом людини. У сні Обломів переноситься в маєток своїх батьків Обломовку, “у благословенний куточок землі”, де ні “моря, немає високих гір, скель, прірв, ні дрімучих лісів - немає нічого грандіозного, дикого й похмурого”. Перед нами з'являється ідилічна картина, ряд прекрасних пейзажів. “Правильно й незворушно відбувається там річне коло

Глибока тиша лежить на полях. Тиша й життєвий спокій царюють і у вдачах людей у тім краї”, - пише И. А. Гончарів. Обломів бачить себе маленьким хлопчиком, що прагне заглянути в невідоме, задати більше питань і одержати на них відповіді

Але лише турбота про їжу стає першою й головною життєвою турботою в Обломовке. А весь інший час займає “якийсь всепоглинаючий, нічим непереможний сон”, що И. А. Гончарів робить символом, що характеризує людей типу Обломова, і який називає “щирою подобою смерті”.

Із самого дитинства Ілля був привчений до того, що не повинен нічого робити, що для будь-якої роботи є “Васько, Ванька, Захарка”, та й сам у якийсь момент зрозумів, що так “покойнее набагато”. А тому всі “шукаючі прояви сили” в Илюше “зверталися усередину й никнули, в'янучи”. Таке життя позбавило героя роману всякої ініціативи й поступово перетворили його в раба свого положення, своїх звичок і навіть раба свого слуги Захара

У своїй статті “Що таке обломовщина?” Н. А. Добролюбов писав: “Обломів - не тупа апатична фігура без прагнень і почуттів, а людина, теж чогось шукаючий у житті, про щось думаючий”. Він наділений багатьма позитивними якостями, та й не дурний. У його судженнях є смутна правда - також наслідок російського життя. До чого прагнуть всі ці Судьбинские, Волкини, Пенкови?

Дійсно, чи варто вставати з дивана заради тої дріб'язкової суєти, який зайняті його колишні товариші? У дусі традиції, створеної російськими письменниками, И. А. Гончарів піддає свого героя найбільшому випробуванню - випробуванню любов'ю. Почуття до Ольги Іллінською, дівчині величезної щиросердечної сили, могло б воскресити Обломова. Але И. А.

Гончарів - реаліст, і він не може показати щасливий фінал роману. “Отчого загинуло всі? Хто прокляв тебе, Ілля?

Що загубило тебе?” - з гіркотою намагається зрозуміти Ольга. І письменник дає відповідь на ці питання, зовсім точно визначивши ім'я цього зла - обломовщина. І не один Ілля Ілліч став її жертвою. “Наше ім'я легіон!” - говорить він Штольцу.

И дійсно, уражені “обломовщиною”, стали її жертвами майже всі герої роману: і Захар, і Гафія Пшеницина, і Штольц, і Ольга. Найбільша заслуга И. А.

Гончарова полягає в тому, що він дивно точно зобразив хворобу, що вразила російське суспільство середини XIX століття, що Н. А. Добролюбов охарактеризував як “нездатність діяльно захотіти чого-небудь”, і вказав на соціальні причини цього явища

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить