Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Обломів і Штольц у романі И. А. Гончарова "Обломів"

Random Images

Різкі протиставлення пронизують весь добуток И. А. Гончарова від першої до останньої глави. Прийом антитези, на якому побудований роман, допомагає краще розкрити характери героїв, виявити авторський задум

Про таких друзів, як Ілля Ілліч Обломів і Андрій Іванович Штольц, А. С. Пушкін у своєму романі у віршах “Євгеній Онєгін” дуже влучно написав: “Вони зійшлися. Вода й камінь, вірші й проза, лід і пломінь не настільки різні меж собою”. Дійсно, характери героїв настільки різні, що багато критиків зійшлися в думці: Штольц - це своєрідне “протиотрута” Обломову. Гончарів писав: “Їх зв'язувало дитинство й школа - дві сильні пружини”.

Тому, заглянувши в дитинство героїв, можна зрозуміти, чому сформувалися настільки різні характери двох друзів, що жили по сусідству. Довідатися про дитинство Іллі Ілліча допомагає глава “Сон Обломова”, що, за словами А. В. Дружиніна, була першим кроком до з'ясування причин “обломовщини”. Зі сну Обломова стає ясно, що маленького Илюшу всі любили, пестили, балували, тому він виріс добрим і чуйним. Коштує Іллі Іллічу лише задрімати, йому сниться той самий сон: ніжний голос матері, її ласкаві руки, обійми близьких і друзів...

Щораз у сні Обломів вертався в той час, коли він був абсолютно щасливий і любимо всіма. Герой роману немов біг з реального життя у свої дитячі спогади. Илюшу постійно оберігали від усіляких небезпек, реальних і уявлюваних. За барчонка все робив слуга Захар і ще “триста Захаров”. Така опіка й турбота майже зовсім заглушили в Обломове всяке бажання що-небудь робити самому. Усі називають Іллю Ілліча мрійником

Так хіба могли нескінченні нянині казки про Милитрисе Кирбитьевне, про богатирів, про чаклунів і жар-птиць не посіяти в душі дитини надію на краще, на те, що всі проблеми зважаться самі собою? Цієї ж казки породили в Обломова страх перед життям, від якого Ілля Ілліч марне намагався сховатися у своїй квартирці на Гороховій вулиці, а потім на - Виборзькій стороні. Повна протилежність Обломова - Андрій Штольц. Ми бачимо протягом усього роману порівняння Штольца й Обломова, а також їхнє протиставлення один одному. Вони розрізняються буквально у всім: зовні, по походженню (Обломів - дворянин, а Штольц - немає), по вихованню й утворенню, що вони одержали. Причина цих розходжень криється, насамперед, у вихованні. У виховання Андрія Штольца кожний з батьків вніс свій особливий внесок

Батько його, Іван Богданович Штольц, діловий і практичний німець, ставив над усе почуття боргу, дисципліну, відповідальність і любов до праці. Ці якості він і намагався прищепити своєму синові, прагнучи зробити з нього щасливого ділка. Мати Андрія, російська дворянка, навпроти, “учила його прислухатися до замислених звуків Герца, співала йому про квіти, про поезію життя...”. Мати Штольца хотіла, щоб Андрій виріс утвореним російським паном, а не.

“німецьким бюргером”, і намагалася, як могла, зменшити вплив Батька на Андрюшу. Багато в чому вона хотіла бачити свого сина схожим на Іллю Обломова й часто із задоволенням відпускала його в Сосновку, де “вічне свято, де збувають із плечей роботу, як ярмо”. Батько Штольца, звичайно, по-своєму любив Андрія, але не вважав за можливе проявляти свої почуття. Пронизлива до сліз сцена прощання Андрія сотцом.

Іван Богданович навіть у мінуту прощання не знайшов добрих слів для сина. Ковтаючи сльози образи, Андрій відправляється в шлях, супроводжуваний голосіннями прислуги: “Немає в тебе рідної матінки, комусь благословити-те тебе”. І здається, що саме в цей момент Андрій Штольц, незважаючи на всі старання матері, не залишив у душі місця “порожнім мечтаньям”.

У самостійне доросле життя він взяв із собою тільки те, що, як йому здається, необхідно: ощадливість, практичність, цілеспрямованість. Все інше залишилося в далекому дитинстві разом з образом матері. Розходження в характерах героїв пояснюють розходження в прагненнях і переконаннях

Про це можна довідатися з оповідання Іллі Ілліча про свій ідеал життя. Найбільше Обломів жадає спокою, безтурботності й умиротворенню. Але Ілля Ілліч уважав спокій не результатом кипучої діяльності, не нагородою за неї, а постійним, єдино можливим і правильним станом людини. Сперечаючись зі Штольцем, Обломів переконував його в тім, що “ціль всієї...

біганини - ... це вироблення спокою, прагнення до ідеалу втраченого раю”. Отже, навіщо трудитися, робити що-небудь, якщо однаково прийдеш до того, що Обломів хотів мати завжди? А для Штольца головне - праця. Але для Андрія праця - не спосіб досягти спокою, будь-яке прагнення до якого Штольц називав “обломовщиною”. Праця для нього - це “образ, зміст, стихія й ціль життя”.

Якщо Обломів не був привчений до роботи, мріяв досягти всього без її (як у няниній казці: “змахнув чарівною паличкою” - і “усе готово”), те Штольц із дитинства виховувався працею, що був метою життя його батька. Згодом Андрій просто перестав навіть мислити про існування без діяльності. По-різному також відношення друзів до столичного сунете

Штольц уже звик до неї й почував себе у світлі, “як риба у воді”. Він все бачить, але воліє закривати ока на недоліки його. Андрій не дає суспільству зазіхати на свої таємні почуття й думки, як би закриваючись від нього чемним поводженням. А Ілля Ілліч, послуживши сам і уважно вислухуючи оповідання візитерів - Судьбинского, Пенкина, Волкова - про столичне життя, зрозумів, що вона занадто порожня (“Чого там шукати? Інтересів розуму, серця?”і метушлива (“У десять місць в один день!?”). Ілля Ілліч не бачив змісту у всіх цих візитах, ходіннях на службу, балах

З характерів, виховання й переконань складається спосіб життя, що ведуть головні герої роману. Він наклав деякий відбиток і на зовнішність героїв. Обломів - людин з рисами особи дивно м'якими - був значно толще Штольца й “обрюзг не по літам”, а Андрій Іванович був “весь складений з костей, мускулів і нервів”, сухорлявий, як і личить людині, що веде активний спосіб життя. Штольц був з дитинства привчений до діяльності, до того, що час дорогоцінний і його не можна втрачати зрячи. І тому все життя Андрія проходило у вічному русі, що, однак, не можна назвати суєтою. Він не просто був у постійній динаміці, а приносив користь собі й іншим

Але, незважаючи на постійну зайнятість, він “їздить у світло й читає: коли він устигає - бог звістка”. На таке життя Штольц і хотів сподвигнуть Про-Ломова, у якого, незважаючи на масу вільного часу, нічого не робилося. Більшу частину життя Обломів провів на дивані, тому що “лежанье в Іллі Ілліча...

було нормальним станом”. Його ідеалом було безтурботне життя в єднанні із природою, сім'єю й друзями, у мріях про яку Обломів проводив роки. Відношення героїв До Любові виразилося в романі через почуття до Ольги Іллінською. Обломів хотів бачити в Ользі люблячу жінку, здатну створити безтурботне сімейне життя, добра й ніжну, як його мати. Дівчина спочатку була закохана в Іллю Ілліча, їй подобалися його зворушлива наївність, “голубина ніжність” і добре серце. Та й сам Обломів був закоханий Вольгу.

Але, як звичайно, сподіваючись на те, що все відбудеться саме собою, він не вживав ніяких дій для того, щоб Ольга стала його^дружиною. Його “мерзенна звичка одержувати задоволення своїх бажань... від інших” зіграла в цій ситуації фатальну роль: Ольга віддала перевагу невизначеностям, очікуванню й бездіяльності Обломова твердий і надійний шлюб зі Штольцем. Штольц, що знав Іллінську чи ледве не з раннього дитинства, випробовував 296 до неї любов-дружбу. У ній не було вогненних страстей, “пекучих радостей” або розчарувань. Навіть ревнощі до невідомого суперника не викликала в душі Штольца бурю емоцій

А коли він довідався про те, що цей суперник - Обломів, так йому й зовсім стало “покійно й весело”. Штольц бачив в Ользі вірну подругу й соратницю в праці й тому намагався виховати в ній діяльний початок, здатність до боротьби, розвити її розум. І Ольга полюбила Андрія не раптом. Опис її характеру відразу наводить на думку, що Ольга Іллінська не може не стати Ольгою Сергіївною Штольц.

Любов між Ольгою й Андрієм народилася й стала рости без “бурхливих зльотів і падінь”. Після весілля вона не зникла, а продовжувала жити, щоправда, без розвитку, плавно й розмірено (“усе було в них гармонія й тиша”). З порівняння двох героїв видно, що Обломів і Штольц - зовсім різні герої. Що ж послужило основою настільки міцної й вірної дружби між ними? Мені здається, що це не тільки дитинство й школа, як писав Гончарів. Штольц і Обломів взаимодополняют друг друга

Гончарів хотів відбити в Ілля Іллічі типові риси патріархального дворянства, а Штольцу приділялася роль людини, здатного зломити “обломовщину”. Але, прочитавши роман, я не змогла представити героїв настільки однозначними. Особистість Іллі Ілліча викликає суперечливі почуття: жаль про його безпорадність і симпатію, тому що Обломів увібрав у себе суперечливі риси російського національного характеру, багато хто з яких близькі кожному з нас

Сучасне життя вимагає “штольцев”, і вони, безумовно, з'являються. Але Росія ніколи не буде складатися тільки з таких характерів. Російських людей завжди відрізняли широта натури, здатність до співчуття, живаючи й трепетна душа. Дуже хочеться, щоб практичні якості Штольца й “чиста, як кришталь”, душу Обломова з'єдналися в сучасній людині

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить