Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Обломовка в сні й наяву

Random Images

И. А. Гончарів увійшов у російську літературу завдяки своїм трьом романам, що принесли йому успіх і визнання: “Звичайна історія”, “Обломів”, “Обрив”. Це найбільш значні добутки автора Читачі мимоволі звертали увагу на фонічну анафору “Про”, ненавмисно використану Гончаровим, але наводившую на думку про зв'язок між цими добутками. Уже після (у своїй статті “Краще пізно, чим ніколи”він сам скаже, що побачив у добутках “не три романи, а один”. Друга частина трилогії - “Обломів”. На перший погляд, це зовсім статичний добуток, що оповідає про ледачу людину, що гине через свою апатію до всього, що його оточує й через небажання вийти зі свого стану. Навіть любов і дружба не можуть розбудити героя до дій, незважаючи на те, що він людина обдарований і недурний

Гончарів показав не якийсь особливий характер, а сучасний для того часу російський тип, показав на прикладі однієї людини ціле суспільне явище. Ім'я йому - “обломовщина”. Аналізуючи роман Гончарова, Добролюбов у своїй статті “Що таке "обломовщина"?” виявив конкретні причини цього явища. Вони полягають у зовнішнім положенні - у барстве - і у внутрішньому образі розумового й морального розвитку російського дворянства. Герой роману, Обломів, народився й виріс в атмосфері старого російського барства.

Його уособленням у романі стали кілька сіл, об'єднаних у маєток сім'ї Обломових. Це Обломовка. Автор на час переносить читача в цей благословенний куточок у главі “Сон Обломова” Сон - своєрідна мрія Обломова, втілення, з його погляду, ідеального життя. Що ж ми бачимо? Благодатна земля, чудова природа, ласкаве сонце, чисте небо

Погода в тім краї завжди прекрасна, літо печеня, але посух ніколи не бувало, дощ ішов у самий потрібний час, надаючи нові сили й людям, і природі. Зими морозні, але рівно настільки, наскільки потрібно селянинові. Ніколи “...не дражнить ранніми відлигами й не гне в три дуги морозами...”. Все йде по календарі. У березні наступає, як ведеться, весна

Тане сніг, гріє сонце, прокидається ліс. Ніколи там не було ні бур, ні страшних потрясінь, ні епідемій. Гори в Обломовке - це не похмурі стрімкі скелі, а родючі пагорби. Річка весело тече, пустуючи й граючи своїми водами

“Всі начебто було навмисно прибране одне до іншому й майстерно намальовано”. Люди жили там щасливі, думаючи, що увесь світ живе саме так, а не інакше. Якщо хто й умирав, то від глибокої старості, а потім ще довго дивувалися тому, як таке нещастя могло трапитися

В Обломовке панували свої природні закони. Ніхто й ніколи не займався там ні наукою, ні філософією, ніхто не писав ні книг, ні картин. Увесь час проходило в дозвільному поглинанні їжі, спогляданні миру, а найчастіше в сні

Сон і їжа стали важливими заняттями в будинку. Що приготувати на вечерю, продумувалося весь день, а готування починалося з обіду. Щоденний сон носив загальний характер, ніхто не міг противитися можливості поспати годинка-інший після рясного обіду. Цьому порядку випливали всі, від пана до останнього мужика. Виховання дітей теж проходило по певних канонах. Головним своїм обов'язком батьки вважали нагодувати й відгородити улюблене чадо від усього небезпечного. Самою неприємною повинністю була праця

Дитина, що жила в панській сім'ї, нічим не був обтяжений. Його природна цікавість поступово вгасала, він втрачав інтерес до всього незвичайного, починав бачити ідеал життя в гордому спогляданні чужої праці. Цьому чимало сприяли й вічні казки про невідому країну, де течуть ріки молока й меду, де ніхто цілий рік нічого не робить, а тільки знай собі гуляють добрі молодці так красуні

Де все робиться “по щучому велінню” і “по бажанню” ледаря. Де запросто тебе женять на нечуваній красуні Милитрисе Кирбитьевне. Рік у рік, з десятиліття в десятиліття так виховували дітей. Виростали нові барі, усе йшло своєю чергою. Дитинство, отроцтво - у них початок долі Обломова, недарма картини патріархального життя в рідному будинку (вечірній зимовий годинник, історія з листом, годівля булочками...назавжди залишилися для Іллі Ілліча ідеалом теперішнього життя - спокійної й ситої

И ніякі наступні впливи - книги, університетський побут, служба в Москві - не змогли його серйозно похитнути. І це, по Гончарову, природно, тому що “розум і серце дитини наповнилися враженнями всіх картин, сцен і вдач цього побуту, ніж він побачив першу книгу”. " Після того, як Ілля Ілліч залишає Обломовку, що з нею стало? Староста пише своєму панові, що все благополучно, слава Богові, за винятком посухи, загибелі майже всіх посівів ярової й озимого, втечі трьох мужиків, закриття сушильні й білильні для виробництва полотна, недобору в недоїмках. Майже нічого не залишилося від рясної Обломовки, усе кудись пропало, усе порозтягано й прибрано чужими дбайливими руками

А Обломів не може нічого змінити - йому лінь. Він думає, а зробити не може. Герой не розуміє, що староста, вірно, шахрай, що пише неправду. Ілля Ілліч вірить у свій “панський авторитет”. Після цього Тарантьев ще більше зруйнує Обломовку. Залишиться жалюгідна подоба

Отчого? Так сама Обломовка, саме барство погубило її. Мир змінився, психологія обломовцев же залишилася колишньої, що й погубило патріархальний мир

Обломовка в сні й наяву... Сон - стара патріархальна Обломовка, золоті часи барства, мрія Обломова. Ява - катастрофа барства й кріпосного права, непотрібність обломовцев, їхньої психології й, як наслідок, смерть Обломовки - мрії Іллі Ілліча

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить