Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Роман И. А. Гончарова "Обломів" міркування над прочитаним

Random Images

Роман Гончарова “Обломів” змушує читача задуматися про сенс життя. Хто такий Ілля Ілліч Обломів? Звичайний ледар або людина, що не бачить абсолютно ніякого змісту в житті? Образ Обломова заслуговує на пильну увагу хоча б заради того, щоб скласти вичерпну думку про цю людину. Життя Обломова порожнє й безглузда

Так чи можна назвати його існування життям? В Іллі Ілліча немає абсолютно ніяких прагнень, кожний його день схожий на попередній. Він перебуває у своєму рослинному існуванні, не відволікаючись ні на що. Обломів усіляко противиться тим, хто намагається його підняти із затишного дивана. Зовнішній мир представляється Обломову далеким і ворожим. Обломів ні хворий, ні розчарований вжизни.

Просто йому зручно жити так, як він живе, - у повній бездіяльності. Він цілими днями лежить у своєму халаті з перської матерії. Причому “лежанье в Іллі Ілліча не було ні необхідністю, як у хворого або як у людини, що хоче спати, ні випадковістю, як у того, хто утомився, ні насолодою, як у ледаря: це було його нормальним станом”. Як може бути бездіяльність нормальним станом людини?

Життя людська - це постійний рух, постійний пошук чогось нового, нових вражень, насолод, постійне прагнення щось зробити, що-небудь змінити. Можна сказати, що життя людська безглузде по своїй суті. Одна людина не в змозі змінити мир, до того ж далеко не кожному вдається зробити щось значне. Але адже зміст зовсім не в тім, щоб зробити велике відкриття або змінити мир. На частку каждою людини випадає певна необхідність справлятися з повсякденними справами. Без цього виконання все життя тьмяніє, абсолютно втрачаючи всілякий зміст. Досить згадати неприбрану й запущену кімнату Ильчи Ілліча, щоб констатувати, що поважаючий себе людина не повинен допускати такого

“Кімната, де лежав Ілля Ілліч, з першого погляду здавалася прекрасно убранною... Але досвідчене око людини із чистим смаком одним випадним поглядом на все, що отут було, прочитав би бажання тільки абияк дотримати dekorum неминучих пристойностей, аби тільки відскіпатися від них... По стінах, біля картин, ліпилася у вигляді фестонів павутина, нагодована пилом; дзеркала замість того, щоб відбивати предмети, могли б служити скоріше скрижалями для записування на них, по пилу, яких-небудь заміток на пам'ять... Килими були в плямах. На дивані лежав забутий рушник; на столі рідкий ранок не стояла не прибрана від учорашньої вечері тарілка із сільничкою й з обгризеною кісточкою так не валялися хлібні крихти”. Настільки велика цитата дозволяє побачити обстановку, у якій перебуває Ілля Ілліч Обломів. Здавалося б, яке вплив кімната може робити на нього?

Але проте відсутність належної уваги до свого житла характеризує людини далеко не із кращої сторони. Ілля Ілліч охоче дорікає Захара за лінь і неохайність. І той, у свою чергу, заперечує: відносно пилу й бруди - “чого неї забирати, якщо вона знову набереться” і що клопів і тарганів не він видумав, вони є в усіх. Ілля Ілліч не може змусити працювати далі власного слугу, хіба під силу йому значні зміни у своєму рідному селі Обломовке? Звичайно, немає. І проте Обломів, лежачи на дивані, постійно будує райдужні плани щодо перебудови вдеревне.

Всі мрії й плани Обломова зовсім відірвані від життя, він не може направити їх на щось конкретне, реальне. Чи можна назвати Обломова мрійником? Звичайно, можна. Всі мрії Іллі Ілліча зігрівають йому душу, але жодна не є хоч якось наближеною до життя. Цікаво понаблюдать за самим Обломовим, коли він перебуває в стані замисленості: “Думка гуляла вільним птахом по особі, пурхала в очах, сідала на напіввідчинені губи, ховалася в складках чола, потім зовсім пропадала, і тоді у всій особі тепліло рівне світло безтурботності...”. Безсумнівно, що Обломів насправді є дивно безтурботною людиною. Він не замислюється про власне благополуччя, його влаштовує абсолютно всі

И саме так це робить його щасливим. На мій погляд, не можна заперечувати, що Обломів - по-справжньому щаслива людина. Він не приемлет суєти, світське суспільство стомлює його. Він живе у власному світі, і, незважаючи на його лінь і байдужність до навколишнього життя, внутрішній мир його досить багатий. Обломів цікавиться мистецтвом, він цінує гарних людей

Виходить двоїста картина. З одного боку, Обломова можна назвати щасливою людиною тому що щастя - це насамперед гармонія із собою й з навколишнім світом. А життя Обломова дуже гармонічне. Він ні про що не жалує, не переживає про те, що в нього не виходить. Він задоволений своїм життям, цілком задоволений собою. З іншого боку, зовсім справедливо можна назвати Обломова нещасною людиною. Його життя порожнє, його ніщо не радує, він постійно перебуває вполусне.

Його не тривожать яскраві почуття й переживання, він навіть не проявляє яких-небудь емоцій. Ілля Ілліч, по суті, абсолютно безпомічний. Він настільки звик до свого способу життя, що не може навіть представити себе в іншій ситуації. Обломів прив'язаний до свого слуги Захарові

И в цій звичці також розкриваються такі його риси, як консерватизм і небажання що-небудь міняти. “Як Ілля Ілліч не вмів не встати, не лягти спати, не бути причесан і взутим, не пообідати без допомоги Захара, так Захар не вмів уявити собі іншого пана, крім Ильчи Ілліча, іншого існування, як одягати, годувати його, грубити йому, лукавити, брехати й у той же час внутрішньо благоговіти перед ним”. Обломів - це тип, характерний для свого часу

У ньому є присутнім абсолютна байдужність до всього, що його оточує. Обломів інертний і апатичний, він не міняє своє життя, тому що вона його повністю влаштовує. Але якщо вдуматися, чому вона його влаштовує? Насамперед Обломова влаштовує абсолютно всі саме тому, що він не знає іншої життя

Повз нього проходить бурхливий життєвий потік, низка справ, які вживають навколишні, повз нього проходить любов, можливість сімейного щастя, можливість зробити блискучу кар'єру, а він все лежить і лежить на своєму дивані, занурений у свої позахмарні мрії. Трагедія Обломова полягає саме в цьому небажанні виглянути за вузькі рамки свого внутрішнього миру, щоб побачити великий і прекрасний мир зовнішній. Заглибленість у себе, у свої думки й мрії - безумовно, гарна якість. Але одночасно його можна назвати безперспективним і марним

Обломів поступово опускається, його зовнішній вигляд говорить сам за себе. Йому байдуже, як він виглядає, яке враження робить на навколишнім. Йому байдуже, що було вчора й що буде завтра. Йому важливо тільки, щоб був затишний диван, щоб ніхто його не тривожив і не змушував нічого вживати. Постійно перебуваючи в бездіяльності, людина опускається, деградує. У житті Обломова саме це й відбувається. У його житті поступово не залишається нічого, що можна було б назвати словом “зміст”.

Повна безглуздість існування - саме це ми й бачимо в романі. Поступово пропадає всяке бажання щось робити, і людина котиться по похилій. Роман Гончарова “Обломів” змушує читача зрозуміти, наскільки тяжкої може стати життя, якщо людина не бачить у ній ніякого змісту

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить