Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

"Як ні смутно в цьому незрозумілому світі, але він все-таки прекрасний..." И. А. Бунін. - Н. С. Лєсков. "Тупейний художник"

Random Images

В оповіданні "Тупейний художник" не випадково зіставляються два незвичайних художники, і розвиток сюжету випереджається міркуваннями оповідача про саме поняття "художник". "У нас багато хто думають, що "художники" - це тільки живописці так скульптори, і те такі, які визнані гідними цього звання академиею, а інших не хочуть і почитати за художників... В інших людей не так..." - із цього полемічного захо так починається перша головкому оповідання. І далі оповідач приводить кілька прикладів, які ілюструють, як саме розуміють це слово "інші". Росіянин "тупейний художник" Аркадій, удивляючись у живу, неповторну особу, знаходить у ньому щораз "нова уява".

Надаючи шляхетність і важливість звіроподібному графові-кріпосникові, Аркадій не бреше своїм мистецтвом, а як би вивільняє той прихований добрий початок, що таїться в будь-якій людині, навіть найнікчемнішому й самому жорстокому. Вища обдарованість, по Лєскову, саме в чистоті морального почуття, у людяності. Варто уважно перечитати оповідання, щоб переконатися, як многоступенчата оповідальна манера в "Тупейном художнику", як складно переплітаються в ній різні часи. Події, що становлять сюжетну основу оповідання, відтворюються сімдесятирічною бабою, а відбулися вони в її далекій тепер молодості. У свою чергу, оповідач уже зрілою людиною ділиться із читачами своїми спогадами дитячих літ

Колишня кріпосна акторка була його нянькою. Так в "Тупейном художнику" виникає жива єдність часів. Що народжуються в цьому спілкуванні взаєморозуміння й співчуття між нянькою й хлопчиком зміцнюють зв'язок людей, не дають розпастися ланцюга поколінь

Минуле органічно присутнє в лесковских героях і виявляє свою невичерпну значимість для сьогодення. Слова з похоронної пісні, наведені в епіграфі: "Душі їх у благі встановляться", - означають в автора нена-прасность добра, що твориться людиною. Усе, що в житті трапляється, у ній же не пропадає. Аркадій, захищаючи свою любов, захистив добрі, світлий, істинно людські початки життя. Усе, що відбулося"з ним і з Любою, не дарма, якщо їхня історія зробила такий величезний моральний вплив хоча б на одну людину - оповідача. Викликані в пам'яті перипетії чужої долі відкривають прості, але мудрі істини вже дорослій людині, беручи участь у його духовному розвитку. Почуття жалю, до якого призивала стара нянька (" ..

ніколи не видавай простих людей, тому що простих людей адже треба берегти, прості люди всі страдате-ли.."), що ввійшло в душу дитини, на все життя озброює людини жагучим прагненням до діяльного добра й краси

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить