Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Спрага світла в добутках Н. С. Лєскова по оповіданню "Овцебик"

Random Images

Лєсков... - чарівник слова, але він писав не пластично, а - розповідав і в цьому мистецтві не має рівного собі. М. Горький В 60-х роках минулого століття в російській літературі, як би особняком, існувала творчість чудового російського письменника-оповідача Миколу Семеновича Лєскова

Особняком тому, що він не прийняв душею устремління сучасної йому літератури, відзначеної нігілістичними, революційними настроями. Він був проти нігілізму. Виступав із критикою роману Чернишевського “Що робити?”. Лєсков не так оцінював героїв цього роману, як, наприклад, революційні демократи. Він уважав їх “необразлив і аполітичними, які не несуть ні вогню, ні меча”. Таким чином, в умовах тодішньої боротьби за ідеали революційних демократів Лєсков не опирався на їхні ідеї й на які-небудь ідеї взагалі. Унікальний випадок!

Що це? Чистий художник? Нерозуміння сподівань суспільства? Думаю, що причини були набагато складніше. Письменник так само, як і все прогресивне суспільство, прагнув до дозволу хворобливих проблем дійсності, але робив це по-своєму. Природно, нелюбов до політиканства позначалася на його творчості. Уже в раннім оповіданні “Овцебик” виявилися сильні й слабкі сторони творчості письменника

Герой оповідання Василь Богословський уперто шукає шляхи до зміни дійсності. Мені спочатку здалося, що в ньому є щось від “нових людей” типу тургеневского Базарова. Він так само, як “нові люди”, чесний, ненавидить дворян-тунеядцев, наполегливо агітує народ проти багатіїв і захищає бідняків

Але лесковский герой проте далекий від Базарова, в образі якого Тургенєв запам'ятав типові настрої епохи. Овцебик, мабуть, заслуговує лише жалості через наївність і непослідовність своїх учинків і ідей. У житті, безсумнівно, таких людей досить багато.

Видимо, Лєсков виходив з міркувань саме максимального наближення героя до реальності. У результаті художня сторона добутків підсилювалася, але ідейна послаблялася. Повернемося до Овцебику. Вичерпавши всі можливості й засоби прилучення до життя, воно пішов з її. Хоча оповідання зовсім не зводиться до полеміки з революційними демократами, у ньому протягали думки про напрасности боротьбу “нових людей” з несправедливостями життя. По суті - це ідея навіть не Лєскова. Вона живе з тої пори, коли людське суспільство початок себе усвідомлювати соціально розмежованим

Овцебик наділений рисами саме “лесковского” героя, людини своєрідного, чимсь привабливого, приймаючого страждання народу, одночасно симпатичного самому авторові й віддаленого від нього, що розширює художні можливості письменника. Заслуга Лєскова в процесі революційних перетворень у тім, що він, як би не ставився до ідей революційних демократів, об'єктивно показує метання людей, ще не готових до сприйняття прогресивних ідей. Він також зобразив самовідданість цих героїв, що доходить до самозречення, жертовність представників нового покоління, яким, на його думку, “нікуди йти”. Оцінюючи своє минуле, Лєсков напише: “Я блукав і відвертав, і став сам собою - тим, що я есмь. Багато чого мною написане мені дійсно неприємно, але неправди там немає ніде, - я завжди й скрізь був прямий і щирий... Я просто помилявся - не розумів, іноді підкорявся впливу...” Свою помилку Лєсков бачив у тім, що хотів “зупинити бурхливий порив”, що йому, навченому досвідом, уже здасться “природним явищем”.

Я, добре знаючи твору Лєскова, анітрошки не сумніваюся, що, незважаючи на всі його омани й помилкові погляди, гуманізм і внутрішній стихійний демократизм, “спрага світла” були завжди прекрасними якостями цього художника

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить