Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Зображення російського національного характеру у творчості Н. С. Лєскова

Random Images

Чи не головним у творчості Н. С. Лєскова було створення їм яскравих національних характерів, чудових своєю моральною чистотою й вселюдською чарівністю. Письменник умів знаходити яскраві російські характери, притаившиеся в різних куточках рідної країни, людей із загостреним почуттям честі, свідомістю свого боргу, непримиренних до несправедливості й одухотворених людинолюбством. Він малював тих, хто завзято, самовіддано несе “тягар життя”, завжди прагне допомогти людям і готовий постояти за правду-істину. Його герої перебувають далеко від бурхливих зіткнень століття. Вони живуть і діють у рідній глухомані, у російської провінції, найчастіше на периферії громадського життя

Але це зовсім не означало, що Лєсков ішов від сучасності. Як гостро переживав письменник насущні моральні проблеми! І разом з тим він був переконаний, що людина, що вміє дивитися вперед без остраху й не танути в обуреннях ні на минуле, ні на сьогодення, гідний називатися творцем життя. “Ці люди, - писав він, - коштуючи осторонь від головного історичного руху... сильніше інших роблять історію”. Таких людей зображував Лєсков в “Овцебике” і “Соборянах”, в “Відбитому ангелі” і “Зубожілому роді”, в “Лівші” і багатьох інших оповіданнях і повістях

Дивно несхожі один на одного, вони об'єднані однієї, до пори схованої, але незмінною думою про долі батьківщини. Думка про Росію, про народ у переломні мінути духовних шукань із щемливою силою пробуджується в їхній свідомості, піднімаючи до епічної величі їх скромні життєві діяння. Всі вони “своїй Батьківщині вірно віддані”, “до своєї батьківщини прихильні”. У глибині Росії, на краю світла живе в серцях непомітних героїв любов до рідної землі. До неї звернені думи непокірливого протопопа Туберозова (“Соборяне”), жагуче осудних обивателів у великій втраті турботи про благо батьківщини

У мовленнях героя, вилученого від столичних бур, звучать слова, що йдуть від безмірної любові: “Про м'якосерда Русь, як ти прекрасна!”. И не смиренна, раболіпна лагідність захоплює непокірливого протопопа, немає: він весь під чарівністю скромної, але великої сили доброї самовідданості, готовий на подвиг і опір злу. І марить протопоп про якийсь новий чудесний храм на Русі, де буде вільно й солодко дихати онукам. Про щастя народу по-своєму думає й “чорноземний філософ” Червев; цього щастя співвітчизникам своїм бажає й “ Дон-Кихот” Рогожин (“Зубожілий рід”): у гарячковому маренні мріє він звільнити сотні тисяч людей у Росії... “Дуже мені за народ умерти хочеться”, - говорить зачарований мандрівник Іван Север'янович Флягин. І глибоко переживає цей “чорноземний Телемак” свою причетність до рідної землі. Яке велике почуття укладене в його невигадливому оповіданні про самітність у татарському полоні: “...

отут глибині туги дна немає... Зриш, сам не знаєш куди, і раптом перед тобою отколь не візьмися позначається монастир або храм, і згадаєш хрещену землю й заплачеш”. Напевно, в “Зачарованому мандрівнику”, як ні в якому іншому творі Лєскова, висвітлене те вигадливе світорозуміння, що властиво російській людині. Чудовий весь вигляд щиросердого героя: невгамовна сила духу, богатирське бешкетництво, невигубна життєвість і надмірність у захопленнях, далека помірності доброде-тельного міщанина й покірної благосмиренности, і широта його душі, чуйність до чужого горя. Глибоке відчуття моральної краси “долає дух” лесковских праведників

“У нас не переводилися, та й не переведуться праведники” - так починається оповідання “Кадетський монастир”, у якому “люди високі, люди такого розуму, серця й чесності, що кращих, здається, і шукати нема чого” з'являються у своєму великотрудному повсякденному житті - вихователів і наставників юних кадетів. Їх нетрафаретне, глибоко мудре відношення до виховання сприяло становленню у вихованцях того духу товариства, духу взаємодопомоги й жалю, що надає всякому середовищу теплоту й життєвість, із втратою яких люди перестають бути людьми. Серед героїв Лєскова й знаменитий Лівша - втілення природної російської талановитості, працьовитості, терпіння й веселої добродушності. “Де коштує “Лівша” - зауважує Лєсков, підкреслюючи узагальнюючу думку свого добутку, - треба читати “російський народ”.

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить