Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Аналіз оповідання "Гранатовий браслет" А. И. Куприна

Random Images

В основу оповідання "Гранатовий браслет" був покладений реальний випадок: у дружину одного з російських губернаторів Людмилу Іванівну Любимову був безнадійно закоханий телеграфний чиновник Желтиков, що один раз послав подарунок улюбленій жінці - простенький позолочений ланцюжок з кулоном у вигляді крашанки. За словами її сина, це був "курйозний випадок, швидше за все, анекдотичного характеру". Однак під пером Куприна цей "курйозний випадок" перетворюється в трагічну історію любові. А позолочений ланцюжок - у гранатовий браслет. До речі, а чому в гранатовий?

"Це камінь любові, гніву й крові. На руці людини, що нудиться в лихоманці або сп'яненого бажанням, він стає тепліше й горить червоним полум'ям... Якщо потовкти його а порошок і приймати з водою, він дає рум'янець особі, заспокоює шлунок і веселить душу

Носящий його забирає владу над людьми. Він лікує серце, мозок і пам'ять" - так в оповіданні "Суламиф" цар Соломон, даруючи своєї улюбленої коштовності, говорить про "внутрішню природу каменів, про їхні чарівні властивості й таємничі значення". Отже, головна героїня оповідання княгиня Віра Миколаївна Шеина одержала на змінивши й іншу коштовність - серги із грушоподібних перлин від чоловіка

Перли ж здавна були символом, з одного боку, духовної частоти, з іншого боку - недоброї ознаки. Передчуваємо саме недобрих ознак пронизане оповідання. Згадаємо, із чого все починається. З пейзажу, з опису "огидних погод", що принесли холод, ураганний вітер, на зміну, яким приходять чарівні сонячні дні. Знову, що повернулося літо, короткочасно, як коротка спокійна радість Віри. Її очікування "чогось щасливо-чудесного" від дня своїх іменин, раз у раз захмарюється начебто б незначними подіями. От Ганна, її люба сестра, "швидко підійшовши до самого краю обриву, стрімкою стіною падавшего в море, заглянула долілиць і раптом скрикнула в жаху й відхитнулася назад зі зблідлою особою".

От згадали про морського півня, якого ранком приніс рибалка: "Прямо якесь чудовисько. Навіть страшно". От Віра "машинально перерахувала гостей. Виявилося - тридцять". От у розпал карткової гри покоївка приносить лист і браслет з п'ятьома гранатами

"Точно кров", - думає Віра з несподіваною тривогою. Так поволі готовить автор своїх читачів до головної теми оповідання. Події оповідання розвертаються неспішно: ідуть готування до іменинного обіду, поступово з'їжджаються гості. Поволі входить на сторінки оповідання його основна тема - тема любові. "Найрідший дарунок високої й безмовної любові став "величезним щастям", єдиним змістом, поезією життя Желткова.

Феноменальність його переживань піднімає образ парубка над всіма іншими героями оповідання. Не тільки грубий, недалекий Тугановский, легковажна кокетка Ганна, але й розумний, совісний Шеин, що почитає любов "найбільшою таємницею" Аносов, сама прекрасна й чиста Віра Миколаївна перебувають у явно зниженому побутовому середовищі" (Л. Смирнова).

Однак зміст оповідання зовсім не в протиставленні героїв - княгині Шеиной і чиновника Желткова. В оповіданні усе глибше й тонше. Значущість добутку надає тема любові. З її появою все оповідання здобуває інше емоційне фарбування. От перше згадування слова "любов" на сторінках оповідання: "Княгиня Віра, у якої колишня жагуча любов до чоловіка давно вже перейшла в почуття міцної, вірної, щирої дружби, всіма силами намагалася допомогти князеві удержатися від повного руйнування". З перших рядків виникає відчуття зів'янення: подібне з осінньою природою одноманітне, немов дрімотне існування сім'ї Шеиних, де зміцнилися міцні відносини, а почуття немов заснули. Однак любов була зовсім не далека Вірі, просте прагнення до неї притупилося

Вона "була строго проста, з усіма холодно й небагато свисока люб'язна, незалежна й царствено спокійна". Це спокій і вбиває Жовтків. Портрет Желткова начебто передбачений словами генерала: "...дуже блідий, з ніжною дівочою особою, із блакитними очами й упертим дитячим підборіддям з ямочкою посередині". Наскільки оманні виявляються це враження! Навіть князь Шеин здатний оцінити шляхетність душі й силу любові цього сухорлявого телеграфіста: "... але от я почуваю, що є присутнім при якійсь величезній трагедії душі, і я не можу тут блазнювати".

Саме тому він дозволить Желткову написати останній лист Вірі, лист, що виявиться те саме що вірші про любов, у ньому вперше будуть сказані слова, що стали рефреном заключної глави: "Так святиться ім'я Твоє". Декількома роками раніше в одному з віршів циклу про Прекрасну Даму їх використовував поет Олександр Блок. Дарунок передбачення, що подарував їй гранатовий браслет

По стародавньому переказі, що зберігся в нашій сім'ї, він має властивість повідомляти дарунок передбачення жінкам і відганяє від них важкі думки, чоловіків же охороняє від насильницької смерті

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить