Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Тема любові в прозі А. И. Куприна на при-мері одного з оповідань "Гранатовий браслет"

Random Images

Дивної долі людин був Олександр Іванович Куприн. Людина широкої, доброї, чуйної душі. Натура сильна, кипуча. Величезна спрага життя, прагнення всі знати, усе вміти, усе випробувати самому. Величезна любов до Росії, що він проніс через все своє життя, робить йому честь і як людині, і як письменникові

Багато чого пізнав він у житті й зумів власний життєвий досвід змусити служити своїй творчості. Талановитий був письменник Олександр Іванович Куприн. Визнаний майстер короткого оповідання, автор чудових повістей. У них широка, різноманітна картина російського життя кінця XIX і початку XX століття. "Людина прийшла в мир для безмірної волі творчості й щастя" - ці слова з купринского нарису можна бути б взяти епіграфом до всієї його творчості. Великий жизнелюбец, він вірив, що життя стане краще, і мріяв, що прийде час, коли всі люди будуть щасливі. Мрія про щастя, мрія про прекрасну любов - ці теми вічні у творчості письменників, поетів, художників, композиторів

Не обійшов ці теми й Куприн. Із властивим йому високим художнім смаком, прекрасною мовою, з тонким розумінням психології своїх героїв він пише про любов. Мабуть, самою поетичною річчю Куприна став "Гранатовий браслет" - прекрасне оповідання про нерозділену велику любов, любов, "яка повторюється тільки один раз у тисячу років". В "Гранатовому браслеті" Куприн створює кілька символічних образів, на яких будується фундамент оповідання і які несуть у собі весь ідейний зміст оповідання

"У середині серпня, перед народженням молодика, раптом наступили огидні погоди, які так властиві північному узбережжю Чорному моря" - початок оповідання можна назвати першим символом. Опис похмурої, сирий, у цілому дуже поганої погоди, а потім її раптова зміна в кращу сторону мають величезне значення. Якщо під "молодиком" розуміти головну героїню оповідання Віру Миколаївну Шеину, дружину проводиря дворянства, а під погодою - все її життя, то виходить сіра, але цілком реальна картина. "Але до початку вересня погода раптом різко й зовсім зненацька перемінилася. Відразу наступили тихі, безхмарні дні, так ясні, сонячні й теплі, яких не було навіть виюле.

" Ця зміна і є та сама піднесена й фатальна любов, про яку мова йде в оповіданні. Наступним символом можна назвати княгиню Віру Миколаївну. Куприн описує її як незалежну, царствено спокійну, холодну красуню: "...Віра пішла в матір, красуню англійку, своєю високою гнучкою фігурою, ніжним, але холодною особою, прекрасними, хоча досить більшими руками, ка-.

кую можна бачити на стародавніх мініатюрах". Віра Миколаїв-" на, шляхетна, дивна жінка, символізує людини, гідного теперішньої, "святої" любові. Чимале значення відводить Куприн "гладкому, високому, срібному старцеві" - генералові Аносову. Саме йому надане завдання змусити Віру Миколаївну поставитися до любові таємничого П. П.Ж.

більш серйозно. Своїми міркуваннями про любов генерал сприяє тому, щоб його внучка могла з різних сторін подивитися на своє власне життя з Василем Львовичем. Йому належать пророчі слова: "...може бути, твій життєвий шлях, Верочка, перетнула саме така любов, про яку марять жінки й на яку більше не здатні чоловіки". Генерал Аносов символізує мудре старше покоління. Автором йому довірено зробити дуже важливий, що має величезне значення в цьому оповіданні висновок: у природі щира, свята любов украй рідка й доступна тільки деяким і тільки гідним її людям. За все життя Аносов не зустрів жодного подібного приклада, але він продовжує вірити в піднесену любов і передає свою впевненість внучці

Причиною швидкої розв'язки історії, що тривала більше восьми років, став подарунок на день народження Вірі Миколаївні. У ролі цього подарунка виступив новий символ тої самої любові, у яку вірив генерал Аносов і про яку мріє кожна жінка, - гранатовий браслет. Він коштовний Желткову тим, що його носила його. покійна матінка, крім того, стародавній браслет має свою історію: по сімейному переказі, він має властивість повідомляти дарунок" передбачення його жінкам, що носять, і охороняє від насильницької смерті... І Віра Миколаївна справді зненацька пророкує: "Я знаю, що ця людина вб'є себе". Куприн порівнює п'ять гранатів браслета з “п'ятьома червоними, кривавими вогнями”, а княгиня, задивившись на браслет, із тривогою викликує: "Точно кров!

" Любов, що символізує браслет, не підкоряється ніяким законам і правилам. Вона може йти всупереч всім підвалинам суспільства: Жовтків - тільки дрібний бідний чиновник, а Віра Миколаївна - княгиня. Але ця обставина не бентежить його, він як і раніше любить її, усвідомлюючи тільки в тім, що ніщо, навіть смерть, не змусить затихнути його прекрасне почуття: "...Ваш до смерті й після смерті покірний слуга".

На жаль, значення браслета Віра Миколаївна зрозуміла занадто пізно. Її долає занепокоєння, всієї її думки прикуті до тої невідомої людини, який вона ніколи не бачила й навряд чи побачить, до цього смішного "Пе Пе Ж". Княгиня знову й знову згадує слова генерала Аносова й мучається найтяжким для неї питанням: що це було - любов або божевілля? Останній лист Желткова ставить усе на свої місця. Він любить. Любить безнадійно, жагуче і йде у своїй любові до кінця. Він приймає своє почуття як Божий дарунок, як велике щастя: "Я не винуватий, Віра Миколаївна, що Богові було завгодно послати мені, як величезне щастя, любов до вас".

И він не проклинає долю, а йде з життя, іде з великою любов'ю в серце, несучи її із собою й говорячи улюбленої: "Так святиться ім'я Твоє!" І залишається людям тільки символ цієї прекрасної любові гарної людини - гранатовий браслет

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить