Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Але адже й час був дике! А він зумів витягтися і його Росію, зробити

Random Images

Твір: Толстой. Л.Н. - Різне - " Образ пануючи-реформатора по романі А. Н. Толстого "Петро 1"."

" Образ пануючи-реформатора по романі А. Н. Толстого "Петро 1"."

Образ пануючи-реформатора по романі А. Н. Толстого "Петро 1"...

У четвертому класі на уроці історії я вперше почув про імператора Петрові 1. Запам'яталося, що він выитрал війну у шведів, відібрав прибалтійські землі й побудував нову столицю Петербург. У шостому класі запам'ятався величний образ полдководца, створений Пушкіним. У восьмому - чомусь (в^е й не пам'ятаю) ми пройшлися по парграфам, присвяченим Петру. дуже швидко. І так би й залишилися в мене про цю велику людину самі уривчасті враження, якби не роман Толстою. Образ Петра 1 уразив мене своєю силою. Вона чувстаеутся у всім: у росту, у фізичній моці, у розмаху чувств. у роботі й розгулі. Звичайно, по сучасних мірках це дикун. Адже він своїми руками катує й стратить, б'є наближених (хоча й зачепило!), непомірно п'є, улаштовує дикі забави. Але адже й час був дике! А він зумів витягтися і його Росію, зробити її передовою державою, прищепити культуру дворянам. Сьогодні, коли наша країна усе більше відстає від інших, особливо замислюєшся: "Що ж це за людина такий, що зумів повернути на іншу сторону все царство?"Письменник майже не дає розгорнутих описів внешнности пануючи. малюючи його як би мазками. От Петро - юнак:"У Петра усе ширше округлялися очі від цікавості. Але він мовчав, стисши маленький рот. Чомусь здавалося, що якщо він вилізе на берег. - довгорукий, довгий. - Лефорт засміється над ним". А от у зрілі роки після узяття Нарви: "Петро стрімко ввійшов у склепінну лицарську залу в замку... Він здавався вище ростом, спина була витягнута, груди галасливо дихали..." І лише 1лазами іноземця письменник дає розгорнутий його опис: "Це - людина високого зросту, ставний, міцної будови, рухливий і спритний. Особа в нього кругле, зі строгим вираженням, брови темні, волосся короткі, кучеряві й темнуваті. .На ньому був саржевий каптан, червона сорочка й повстяний капелюх".Товстої часто підкреслює нервовість натури пануючи: тремтячі ніздрі очі, що викотилися, що смикається в гніві голова, пропущені букви під час листа, коли він квапиться, пропущені слова, до1так "гарячачись, він починав говорити нерозбірливо, захлинався квапливістю, точно хотів сказати багато більш того. чим було слів мовою". Петро завжди квапився, тому що з ранньої юності зрозумів, що перед ним коштує велике завдання: зробити Росію такий же культурної, .багаті й сильної, як європейські держави. Ночі часом цар проводить без сну, думаючи: " Здивувати-Те він удиидл. а що з того? Який вона була - сонної, жебрачці, неповоротної, такий і лежить Росія. Який там сором! Сором у бога-тых, сильних... А отут незрозуміло, якими силами розштовхати людей, продерти їм глааз..." І відразу мислить, як людина далекої нам і страшної у своєму варварстві епохи: "Указ. чи що, який-небудь видати страшний? Переве-Шать. перепороти..." І він поров, вішав, стриг бороди, гнав юдей на каторж-ные непосильні роботи. Все це так, треба пам'ятати, якою ціною дався Росії вихід у Європу. Але адже й до Петра пороли й вішали... А він, хоча, за словами Пушкіна, і писав укази, точно батогом, діяв у благо держави. Петро Олексійович птонял також, що вчитися треба всім, і йому в першу голову. З наївністю він говорить німецькій принцесі: "Знаю чотирнадцять ремесел, але ще погано, за цими сюди приїхав... У вас королями бути - разлюбезное справа... Але ж мені, мамаша, мені потрібно спочатку самому теслювати навчитися".Сама разюча риса характеру, що дивувала й іноземців, і своїх, - це те, що Петро не гребував имет справу із простими, "підлими" людьми. Мало того, заради справи йому несоромно було підкорятися ромеслени-кам, які називали його запросто по ім'ю...Петро вчився не тільки ремеслам, але й наукам, мистецтвам, особливо військовому справі. Знав він і кілька іноземних мов, особисто екзаменуючи людей, посланых за кордон. Недарма Пушкін писав про нього: "Те академік, то герой, то мореплавець, то тесля..."Майже все його царювання пройшло у війнах. Самі перетворення служили, насамперед, для досягнення перемоги над Швецією. Який же Петро в бої? Товстої показує нам, що цей герой не прагне, подібно Карлові XII, постійно пдчеркивать свою хоробрість. Після поразки під Нарвою цар їде, не боячись що його обвинуватять у боягузтві. Він вище цього. У цей період особливо наочно проявляється характернейшая його риса: невдачі й труднощі не тільки нс можуть змусити його змінити мети. але спонукують ще рішучіше боротися за її здійснення. "Конфузия - урок добрий... - говорить він, довідавшись про ; раз1ромі російської армії, для створення якої поклав чи ледве не десять років життя. - Слави не шукаємо... І ще десять разів розіб'ють, потім уже ми здолаємо..." Але неодноразово бачимо Петра й у самій гущавині бою, коли він уважає це необхідним. А. Толстой наприкінці роману підкреслює, що Петро вважав війну справою важкими й важким, буденною жнивами кривавої, нестатком державної. протиставляючи його шведському королеві, що воює заради слави. Протиставлення це видно й у полководницьких даруваннях обох монархів: талановитий Карл. захоплений перемогами, зрештою зазнає поразки від Петра, для якого перемога й доля своєї держави нероздільні. Було б смішним намагатися дати повну характеристику Петра Великого. Олексій Миколайович Толстой не зумів цього зробити за все життя, залишивши роман незакінченим. Але ми знаємо, що в першу чверть XVIII століття імператор пережило славу перемоги під Полтавою, на море. миру з переможеним ворогом, піднесення Росії. Багато чого в Петрові незрозуміло й неприємно нам сьогодні. Але головне: любов до країни, уміння вчитися в інших - мыне можемо не цінувати...

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить