Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

А сили характеру, цілісності натури немає. Здавалося

Random Images

Твір: Островський А. Н. - Безприданниця - "ГЕРОЇНЯ П'ЄС ОСТРОВСЬКОГО "ГРОЗА", "БЕЗПРИДАННИЦЯ", "ЛІС""

"ГЕРОЇНЯ П'ЄС ОСТРОВСЬКОГО "ГРОЗА", "БЕЗПРИДАННИЦЯ", "ЛІС""

 ГЕРОЇНЯ П'ЄС ОСТРОВСЬКОГО "ГРОЗА", "БЕЗПРИДАННИЦЯ",

Два ємних художніх символи скріплюють зміст "Грози". Перший

- заголовний, потужний катаклізм, що пронісся не тільки в природі, але й у людському співтоваристві й що розбило знеможену від надлишку незатребуваних запасів любові душу героїні. Другий - велика ріка, у яку кинулася нещасна жінка, її колиска і її могила. Загальне значення цих образів-символів - воля. Воля й любов - от головне, що було в характері Катерины. Вона й у Бога вірила вільно, не з-під ціпка, і влади старших покорялася так само, тому що слабко визнавала авторитет. По власній вільній волі вона згрішила, а коли відмовили їй у покаянні, сама себе покарала. Причому самогубство для віруючої людини - гріх ще більш страшний, але Катерина пішла на це. Порив до волі, до волі виявився в неї сильніше страху загробних мучень, але, імовірніше, позначилася її надія на милосердя Божие, тому що Бог Катерины, безсумнівно, втілена доброта й прощення

Катерина - істинно трагічна героїня. Герой трагедії завжди порушник деякого порядку, закону. Хоча він суб'єктивно й не хоче нічого порушувати, але об'єктивно його вчинок виявляється порушенням. За це його осягає кара якоїсь надособистої сили, який часто виступає сам же герой трагедії. Така й Катерина. Вона й думки не мала протестувати проти миру й порядків, у яких вона жила (і що безпідставно прписал їй Добролюбов). Але вільно віддавшись вільному почуттю, що вперше відвідало її, вона порушила патріархальний спокій і нерухомість. Конфлікту з миром, з навколишнім у неї не було. Причиною її загибелі став внутрішній конфлікт її серця. Мир російського патріархального життя (а Катерина є вище, повне вираження найкращого, самому поетичному й живого в цьому світі) у Катерине сам вибухнув зсередини, тому що з нього стала йти воля, тобто саме життя

У сорока оригінальних п'єсах Островського із сучасної йому життя практично немає героїв-чоловіків. Героїв у змісті позитивних персонажів, що займають центральне місце в п'єсі. Замість них в Островського героїні - люблячі, страждаючі душі. Катерина Кабанова

- лише одна з їхньої безлічі. Її характер часто порівнюють із характером Лариси Огудаловой з "Безприданниці". Підставою для порівняння є любовні страждання, байдужість і жорстокість навколишніх і, головне, загибель у фіналі. Але й тільки. По суті характерів Катерина й Лариса, скоріше, антиподи. Лариса не має головного, що є в Катерины, - цілісності характеру, здатності на рішучий, энергический, як говорив Добролюбов, учинок. У цьому змісті Лариса, безумовно, частина миру, у якому вона живе. Але мир "Безприданниці" інший, ніж в "Грозі": в 1878 році, коли написана п'єса, у Росії затвердився капіталізм. В "Грозі" лише початок його. Купці "Грози" тільки стають буржуазією, це проявляється в тім, що традиційні для них патріархальні відносини відживають, мертвіють, можливості для особистості, подібної Катерине, виявити свої устремління до волі, залишаючись у їхніх межах, втрачаються, затверджується обман і лицемірство (Кабаниха, Варвара), які так противні Катерине. Лариса - теж жертва обману й лицемірства, але в неї інші життєві цінності, немислимі для Катерины.

Насамперед, Лариса одержала європеїзоване виховання й утворення. Вона шукає піднесено-гарній любові, витончено-гарному життю. Для цього, в остаточному підсумку, їй потрібно багатство. Звичайно, Карандышев у всіх відносинах їй не пари. Але і її кумир, втілення її ідеалів, блискучий пан Паратов ще гірше. Недосвідченість молодості й прихильність згубним цінностям тягнуть Ларису в його обійми, як метелика полум'я свічі. А сили характеру, цілісності натури немає. Здавалося б, утворена й культурна Лариса повинна була виразити хоч якийсь протест на відміну від Катерины. Але ні, вона слабка у у всіх відносинах натура. Слабка не тільки для того, щоб убити себе, коли все звалилося й усе стало осоружне, але навіть для того, щоб хоч якось протистояти глибоко далеким їй нормам життя, що кипить навколо її. Не бути іграшкою в чужих, брудних руках. Прекрасна, як сказав про свою бідну Лізу Карамзин (до речі, недарма Лариса наряджається в 2 акті пастушкою, героїнею, на жаль, що не відбулася ідилії), душою й тілом Лариса сама виявляється вираженням обманности навколишнього життя, порожнечі, щиросердечного холодку, що ховається за ефектним зовнішнім блиском

Весняна казка "Снігурка" (1873) у силу своєї фольклорної форми вилучена від соціальної реальності російського суспільства часів і Катерины, і Лариси, але в силу цієї ж обставини п'єса багато чого пояснює в поданнях Островського про природу жіночих характерів, почуттів, про зміст любові. В "Снігурці" дві героїні, обидві випробовують любовні борошна, але по-різному, тому що Снігурка й Купава втілюють різні типи жіночих характерів. Купава багато в чому схожа на Катерину, ріднить їх "гаряче серце" (так називається інша п'єса й теж про любов і серцеві борошна молодої купецької дочки). Головне для них-любов, у якій єдино можуть виявити вони свою вільну волю. Заради такої любові вони готові на все. Але обранець Купавы, торговельний гість по ім'ю Мизгирь, особистість теж досить вольова й неабияка, змінює їй, і тільки з пастушком Лелем Купава знаходить розраду й щастя вбраке.

Інша справа Снігурка. Дочка старого Мороза й вітряної красуні

Весни не знає любові, "девически чиста її душа", їй дивно, що "побилися всі хлопці за неї". Коли Купава дорікає її в тім, що Снігурка розлучила її з нареченим - Мизгирем, Снігурка вимовляє ключову для свого характеру фразу: "Снігурка чужа вам". Вона чужа не тільки велелюбній подружці і її мінливому обранцеві, але й усьому світу безтурботних берендеїв, для яких любов

- головна цінність, зміст і ціль життя. Звичайно, у казці все це одержує фантастичне мотивування. І настільки ж казково, від матері, володарки весняного пробудження природи, Снігурка одержує великий дарунок любові й буквально кидається на шию Мизгирю, що раніше пугал її силою своєї пристрасті. Але недовго її дівоче щастя, у справу знову втручається міфологічна сила, і під палючими променями Сонця-Ярилы, давнього суперника Мороза в прагненні знайти прихильність вітряної Весни, Снігурка тане. Останній монолог її повний глибокого змісту: великий дарунок природи, здатність любити двоїста, Купаву вона приводить на вершину повноти життя, для Снігурки обертається загибеллю

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить