Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Їхні розповіді послужили основою добутку. Оповідання

Random Images

Твір: Лермонтов. М.Ю. - Різне - " ЦИВІЛЬНІ МОТИВИ В ЛІРИКУ М. Ю. ЛЕРМОНТОВА"

" ЦИВІЛЬНІ МОТИВИ В ЛІРИКУ М. Ю. ЛЕРМОНТОВА"

ЦИВІЛЬНІ МОТИВИ В ЛІРИКУ М. Ю. ЛЕРМОНТОВА

І скажіть, У чому загадка чергування періодів історії? У тому самому народі за яких-небудь десять років спадає вся суспільна енергія, і імпульси доблесті, перемінивши знак, стають імпульсами боягузтва. А. Солженицын ("Раковий корпус")

Після розгрому повстання декабристів в 1825 році в Росії наступили часи чорної реакції. Новий імператор Микола 1, наляканий виступом на Сенатській площі, прагнув придушити всякий прояв вільнодумства. Почалося справжнє цькування передових людей Росії. 29 січня 1837 року країну потрясла жахлива звістка; помер поранений на дуелі Пушкін. А через кілька днів звучали жагучі й гнівні рядки вірша "Смерть поета".

Автор відкрито говорив про те, хто були щирі вбивці Пушкіна:

Ви, жадною юрбою варті в трону, Волі, Генія й Слави кати!

Таїтеся ви під сению закону; Перед вами суд і правда - усе мовчи!..

Сміло виступивши проти тиранії самодержавства, молодий Лермонтов

продовжував справу загиблого Пушкіна. Уже рання лірика поета (до

1837 року) представляє його як борця за волю. Його ранні вірші - це своєрідний поетичний щоденник, сповідь людини, що думає про долю своєї країни, що протестує проти сваволі й рабства. Один з віршів "Скарги турка" (1829 рік) Лермонтов написав у формі листа "до друга, іноземцеві", але ясно, що в цьому добутку мова йде про Росію, про ті порядки, які панують у країні: Там рано життя тяжке буває для людей, Там за втіхами несеться докір, Там стогне людина від рабства й ланцюгів. Друг! Цей край... моя вітчизна!

У цьому ж році Лермонтовим був створений вірш "Монолог". У ньому говориться про те, що розумна, щиросердечна й чесна людина не може жити у світському суспільстві:

І задушливо здається на батьківщині, И серцю важко, і душа тужить

У вірші "Провісник" поет говорить про очікувану їм революції в Росії: Настане рік, Росії чорний рік, Коли ланцюгів корона впаде

Глибока незадоволеність сучасною дійсністю, протест проти самодержавства ріднять Лермонтова з декабристами. Вірш "Вітрило" (1832 рік) стало для багатьох символом творчості поета. У ньому легко відчувається заколотний дух автора, жагуче заперечення їм спокою й глибокий смуток від свідомості своєї самітності. Дотримуючись кращих традицій Пушкіна й поэтовдекабристов, Лермонтов звертається до історії рідної землі. У вірші "Бородіно", що принесло йому першу славу, молодий поет зобразив Бородінську битву, одне з найголовніших подій Вітчизняної війни 1812 року. Були живі ще багато учасників цього героїчного бою. Серед них - родичі Лермонтова й селян з Тархан, маєтки його бабусі. Їхні розповіді послужили основою добутку. Оповідання ведеться від імені старого солдата-артилериста. Уперше не цар або полководці, а простий росіянин народ був представлений автором як щирий герой, вынесший на своїх плечах всю вагу війни. Вірш "Бородіно" стало гімном російським богатирям, завжди готовим "постояти головою за Батьківщину свою". Пізніше Лев Толстої скаже, що без цього добутку не було б "Війни й миру". В 30-е роки Лермонтов був одним з деяких поетів, які не відмовилися від цивільної теми. Гнівне обвинувачення "вищому світлу" він кидає в добутках "Смерть поета" і "1 січня", а також вірші "Як часто пестрою толпою оточений". Тут він показує жорстоке, бездушне й порожнє суспільство, що прирікає людини на страждання й самітність. Поетові ненависні світські розваги, вічне свято юрби. Характеризуючи великосвітське суспільство, він уживає гнівні, принизливі епітети: "строката юрба", "приличьем стягнуті маски". Лермонтов переноситься у своїх мріях у дорогі його серцю Тархани, і ці спогади втішніше для нього, чим блиск і веселощі балу. Але мрії поета грубо розбиваються шумом юрби. Автором опановує гнів і біль: ПРО, Як мені хочеться збентежити веселість їх И зухвало кинути їм в очі залізний вірш, Облитий гіркотою й злістю!

У вірші "И нудно й смутно" поет міркує про зміст

людського буття. Почуваючи себе самотнім у світі, не вірячи ні в

дружбу, ні в любов, він уважає життя "порожньою й дурною штукою".

Туга й самітність чутні майже у всіх творах Лермонтова

Іноді поет виражає ці почуття в алегоричній формі, порівнюючи себе із самотнім стрімчаком або дубовим листком, відірваним від "гілки рідний". Поет гаряче любив свою Батьківщину, свій народ, гнів, і біль звучить у вірші "Прощай, немита Росія". Він пише: "Прощай, немита Росія, країна рабів, країна панів, і ви, мундири блакитні, і ти, їм відданий народ". Часто у віршах Лермонтова звучить тема самітності, внутрішньої туги, розпачу. Бєлінський колись писав про себе, що життя поза Батьківщиною для нього неможлива. Ті ж почуття, та ж кревна любов до Батьківщини народжувалися й у Лермонтова. Він був щирим громадянином своєї Батьківщини,- сделавшим все можливе для того, щоб винищити зло у своїй країні, у мріях він завжди представляв її вільної від рабства

У вірші "Дума" Лермонтов міркує про сьогодення й майбутнє Росії. Він говорить про те, що нащадки не простять їм бездіяльності: "И порох нам, з гордістю судді й громадянина, нащадок образить презирливим віршем". Лермонтов розуміє, що не діяти не можна. Тому він завжди прагнув до активної діяльності. За ним був установлений негласний нагляд. Сам граф Бенкендорф уважно стежив за його діяльністю. "Не дочекатися мені, видно, волі, а тюремні дні, начебто роки, і вікно високо над землею, і у дверей коштує вартовий", - ці рядки писав Лермонтов немов би пр самому себе. Поет без кінця перебував у вигнанні, у нього була Батьківщина, він любив її всією пристрастю, однак його намагалися позбавити милої серцю Росії. Висока творчість Лермонтова оцінив Гоголь. Він викликував: "Де ж щирі люди на Русі? Як гірка доля письменника й поета, ополчившегося проти зла". Добролюбов писав: "Лермонтов, маючи величезний талант, зумівши рано осягти недоліки сучасного суспільства, умів зрозуміти й те, що порятунок від цього помилкового шляху перебуває в народі". Кожний вірш Лермонтова ятрить душу, кожне слово звучить, як набатний дзенькіт у мертвій тиші російського царства. Виступати на захист волі в роки реакції, коли всяке громадське життя завмерло, - значило виявити велику громадянську мужність і сміливість. До кінця свого життя поет був вірний обраній темі, боротьбі за волю свого народу, за процвітання Батьківщини

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить