Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

загрузка...
 
Печать

Ще В. Г. Бєлінський відзначав, що ліричне

Random Images

Твір: Бунін. И.А. - Різне - "Бунін «Вечір»"

"Бунін «Вечір»"

Бунін «Вечір»

Мені здається, що немає й не може бути людей, байдужих до поезії. Коли ми читаємо вірша, у яких поети діляться з нами своїми думками й почуттями, розповідають про радість і сум, захваті й уболівай, ми страждаємо, переживаємо, мріємо й радіємо разом з ними. Я думаю, що настільки сильне відповідне почуття пробуджується в людей при читанні віршів тому, що саме поетичне слово втілює в собі найглибший зміст, найбільшу ємність, максимальну виразність і надзвичайну силу емоційне фарбування.

Ще В. Г. Бєлінський відзначав, що ліричний добуток не можна не переказати, не розтлумачити. Читаючи вірші, ми можемо лише розчинитися в почуттях і переживаннях автора, насолодитися красою створюваних їм поетичних образів і із захватом слухати неповторну музикальність прекрасних віршованих рядків!

Що може бути важливіше для художника слова, чим присутність його добутків не тільки на книжкових полках, але й у серцях мільйонів людей! У віршів Івана Олексійовича Буніна доля саме така. Відкривши вперше томик віршів поета, я раптом побачила, почула, відчула життя у всіх фарбах, життя яскраву, соковиту, цілком реальну й озвучену. Усе з навколишні нас миру потрапило в поле зору цієї дивної людини! Одне із самих, на мій погляд, проникливих віршів Буніна «Вечір» стало моїм улюбленим.

Поетичний мир поета, складний і різноманітний, у цьому добутку являє собою художню нерозривну тканину з картин, мотивів і тим, головна з яких - вічний пошук людиною чогось кращого:

Про щастя ми завжди лише згадуємо.

А щастя всюди...

Люди живуть у погоні за примарним щастям. Їм здається: от ще небагато, ще мало-мало, і воно з'явиться... Зайнятий цією безглуздою гонкою, людина не знаходить часу, щоб зупинитися, оглянутися навколо: може бути, щастя зовсім поруч? Можливо, побачити його відблиски у звичайних явищах нашої повсякденності дано не кожному. Напевно, для цього треба бути поетом...

Бунін - людина, для якого щастя таїться в кожній речі, у кожному явищі, треба тільки вміти його розглянути. Поет створює свої образи так талановито, що, читаючи його рядка, я наяву бачу принадність осінньої природи з її вологим повітрям, буйними фарбами, шелестом листів під ногами:

От цей сад осінній за сараєм

І чисте повітря, що ллється у вікно.

У бездонному небі легким білим краєм

Встає, сіяє хмара...

Я розумію, що все це - і небо, і хмари, і сад - і є справжнє щастя!

Бунін хоче допомогти всім людам на Землі стати счастливее; поет намагається пояснити, що для цього треба вдивлятися в кожний дріб'язок, уміти чути, бачити й почувати:

…Ми мало бачимо, знаємо,

А щастя тільки знаючим дане.

Звичайно, у повсякденній круговерті всім нам ніколи годинниками любуватися красами природи, але, може бути, варто прислухатися до Буніна й на мить відвести «втомлений погляд» від книги, щоб помилуватися маленькою пташкою, що сіла на підвіконня?

Я думаю, що якщо кожна людина навчиться бачити прекрасне й дивне в повсякденних речах (до яких ми всі так звикли, що вже давно їх не зауважуємо), те всі люди на Землі будуть дуже щасливі; не буде ні заздрості, ні злості. Адже від споглядання краси, від уміння її зрозуміти й оцінити душа наша стане чистіше, ніжніше й добріше!

Цьому нам треба вчитися у великого поета Івана Буніна:

День вечереет, небо спорожніло.

Гул молотарки чутний на гумне...

Я бачу, чую, щасливий. Усе в мені.

Коли я читаю цю дивну ліричну мініатюру, те ловлю себе на думці, що Бунін дав незвичайно багато не тільки моєму оку й слуху, але й розуму, серцю. Поет допоміг мені уважніше подивитися навколо себе й відчути близькість «настроїв» природи й людини, допоміг «піймати» щасливі миті...

Буніна можна розуміти по-різному. Але для мене його поезія - цілий мир, чудовий і мальовничий, численний мир живих істот, за збереження якого відповідальна людина. Вірш Буніна я читаю не тільки очами, але й серцем, душею, учуся в поета цінувати Слово. І слідом за Горьким, що писав самому Буніну в далекому серпні 1916 року, хочу повторити: «Ви для мене - найперший майстер у літературі росіянці, - це не порожнє слово, не лестощі...»

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить