Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Всі праведники вмерли. Нікого немає на цілому

Random Images

Твір: Лєсков. Н.С. - Різне - "ГРІШНИКИ Й ПРАВЕДНИКИ В ЗОБРАЖЕННІ ЛЄСКОВА."

"ГРІШНИКИ Й ПРАВЕДНИКИ В ЗОБРАЖЕННІ ЛЄСКОВА."

ГРІШНИКИ Й ПРАВЕДНИКИ В ЗОБРАЖЕННІ ЛЄСКОВА.

Що означає для сучасного російського читача словосполучення “Леді Макбет Мценского повіту”? Якась претензія на світову значимість. Любов і кров. Шекспірівські страсті російської глибинки: гори трупів і фонтани крові.

Можна знайти в цьому нарисі тонку іронію, пародійний мотив переглядає в його словесній тканині. У Шекспіра все відбувається у фіналі його трагедій, де герої трощать один одного в капусту, труять, проколюють один одного шпагами, душать і каються.

У Лєскова те ж відбувається - але спочатку, і якось буденно, без надриву й, головне, без каяття, цинічно й весело.

Лесковские герої, по суті, досить стійкі позитивні образи вітчизняної літератури. Типові післяреформені герої. Зіновій Борисыч, “чоловік Катерины Львівни, людина років пя-тидесяти з лишком”. Грамотний купець, не п'є, встає в шість ранків, чашка чаю, і за праці праведні.

А що ж хрипить купець, коли його душать Катерина й Сергій? “- Що ж ви це, варвари?” Хто ці варвари, душогуби? Некра-Совский виходець із народу, веселун-прикажчик, грамотій і книжки читає. А ще російська жінка “з бедных”, натура ціль-ная, рішуча. “Коня на скаку зупинить, / У палаючу хату ввійде”.

А жила вона в будинку чоловіка таким життямям, що Лєсков имену-ет “нудьга російська”, від її “весело навіть повіситися”.

А далі всі як у пісні на вірші Аполлона Григор'єва: чер-ные кучері, червона сорочка, борода ледь пробивається, і куховарка Ксенія, “плетучись за Катериной Львівною, розповідає:

Усім злодій взяв, що ростом, що красою”. Так починається ця дика, кривава африканська пристрасть. У Лєскова все на контрастах. Катерина - тендітна, тонка, ліг-кая, молода - і не красуня, але “по зовнішності жінка дуже приємна”, але якоїсь незвичайної інфернальної сили. Стои-Ло їй штовхнути Сергія в груди своєю витонченою ручкою - той відлетів на два кроки. Першою справою Катерина позбулася від свого любо-пытного свекра. Умер восьмидесятилітній Борис Тимофійович “так, як умирали в нього в коморах пацюка, для яких Катерина Львівна завжди своїми власними руками готувала особливу страву”.

Потім настала черга рідного чоловіка, над яким ще й потеши-лисій перед убивством: “Катерина засміялася й жагуче поцілувала Сергія при чоловіку”.

Катерина душегубствует сама, її коханець лише руки тримає в жертви. Чоловік її тільки й устигає зробити, що сказати:

“Попа, - тупо простонал Зіновій Борисыч, з огидою откиды-ваясь головою якнайдалі від сидячі на ньому Сергія”.

Лесковские персонажі нарису для читача до заключних сцен залишаються абсолютно непрозорими. Що рухає їхнього вчинку-мі, що приховано за тілесною оболонкою, які вібрації душі? Дуже схоже на античну драму. Тільки там героями керує безлика доля, написана їм на роді, і якщо відбувається там злодіяння, то заради цілей великих. У Лєскова Мценское злодейст-в - повсякденна робота. Читаєш главу про вбивство Феди Ляміна, що немов списана із древнього літопису, і серце від жалості стискає, - а в героїв ніяких щиросердечних ворушінь, ніякої туги. Усе напрацьовано - один тримає, інша душить. Лесковские персонажі, грішні його герої, ніколи не досягнуть змісту стра-данія, що розм'якшує душу. У їхньому світі не залишається праведників. Всі праведники вмерли. Нікого немає на цілому світлі, крім колод-ников і конвойних. Мир грішних повний страшних бачень і при-зраков. Людина, по Лєскову, своє пекло носить на собі, немов шкіру. Пекло цей тягне в глибину, на дно. Не випадково фінал нарису перед-ставляет ріку (образ Лети - ріки забуття), у якій Катерина Львівна “як сильна щука на мягкоперую плотицу” накидає-ся на свою нещасну суперницю Сонетку, ховається під водою й більше не показується.

XX століття нараховує безліч спроб різних интерпре-таций лесковских образів. Більшість їх зводиться до того, щоб представити Катерину або Сергія жертвами задушливих умов купе-ческого побуту, поміняти місцями катів і жертв.

Однак, “царство божие на землі не коштує однієї сльози ребен-ка”. Людське життя має абсолютну цінність, тому настільки ж абсолютне лиходійство, що віднімає неї. Воно, лиходійство, має негативне значення, і тому не належить миру людей, але тільки перебуває в ньому. Про це нарис і про цьому харак-теры й образи головних персонажів нарису.

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить